Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Васловівці (Заставнівський район)

Новини села

25.11.2010 16:15

РІДНІ ІМЕНА ЄВГЕН ГАКМАН |  Різне


(1793-1873) — український церковний та політичний діяч, православний єпископ (1835-1873) перший крайовий маршалок Буковинського Сейму (1861), перший Митрополит Буковини і Далмації (1873).

Митрополит Євген (Євфімій Горяк) народився 1793 року на Буковині в селі Васловівці Заставнівського повіту, в родині бідного селянина. Найметував у місцевого пана. Випадково зустрівся з ректором клерикального училища Ігнатієм Гакманом, що змінило його долю. Ректор забрав до себе хлопчика, переписав на своє прізвище, усиновив. Гакман — людина плуг.

У Чернівцях здобув початкову трикласну освіту, згодом закінчив п’ятикласну (нижчу) гімназію. 1819 року єпископ Буковини Даніїл (Влахович) послав Євфимія до Відня на навчання в університет за рахунок релігійного фонду на теологічний факультет. Навчаючись у Відні був гувернантом цісаревича. Був поліглотом, знав 8 мов. Тоді була вимога — знати мови всіх народів, які входили до Австро-Угорської (клаптикової) імперії.

У 1823 році, повернувшись до Чернівців, прийняв чернечий постриг з іменем Євгеній. Викладав Закон Божий у школі. 1927 року його було призначено професором Біблійних студій у православній семінарії. Митрополит Стефан Карловацький висвятив монаха Євгенія у сан диякона, а потім — у ієромонаха.

15 серпня 1835 року ієромонах Євгеній Гакман, згідно з рішенням собору архієреїв на чолі з митрополитом Стефаном, був висвячений у сан єпископа Чернівецького. Він — перший український владика Буковинської єпархії.

Євген Гакман понад усе ставив інтереси православної віри і церкви, був дуже вимогливий до парафіяльного духовенства, водночас піклувався про поліпшення його матеріального та освітнього рівня. З його іменем пов’язані значні зрушення в галузі освіти на Буковині.

Разом з румунами підписував петиції в справі відокремлення Буковини від Галичини (1848-1849). Він активно боровся за виведення шкільництва з-під нагляду Львівської римо-католицької конасторії і передання під нагляд православної консисторії в Чернівцях.

Румунські церковні діячі доводили, що буковинський єпископат має належати до румунської православної митрополії. Євген Гакман був проти такого вирішення питання, а вважав, що в українці та румуни краю в усіх сферах суспільно-політичного та культурного життя повинні мати однакові права.

Єпископ активно сприяв запровадженню і викладанню української та румунської мов. Проводив роботу у справі заснування Чернівецького університету, але до відкриття його (1875р.) не дожив.

У середині 50-х років ХІХ століття під його керівництвом створюється консультативна комісія. Поступово зростає число українських священників, які завдяки знанню української мови, спілкуванню зуміли налаштовувати до себе простий люд, формувати їхню свідомість та допомагати вирішувати найбільш болючі питання.

Євген Гакман обстоював загальнобуковинські інтереси. Він був переконаним прихильником автономії Буковини. Голова першого Буковинського сейму — вищого органу крайового самоврядування. Австрійський цісар іменував Євгена Гакмана імператорським сенатором Австрії — членом верховної палати австрійського парламенту.

Митрополит веде боротьбу зі своїми противниками за допомогою культурно-просвітницьких заходів. З цією метою у січні 1869 року заснував товариство «Руська Бесіда». Двісті священників обрали головою Василя Продана. У березні 1869 року товариство «Руська Бесіда» прийняла статут. Фундатором товариства пізніше був посол від Буковини до сейму у Відні Теофіл Драчинський. «Руська Бесіда» видавала підручники «Закону божого» для середніх шкіл, «Православний календар», журнали «Буковинська зоря», «Родимий листок», у яких свої роботи друкували відомі буковинські просвітяни, письменники. Майже у всіх селах були відкриті читальні цього товариства. Будучи церковним князем і сенатором, — владика Євген ніколи не цурався свого українського селянського походження, національної культури і звичаїв. Добре володів німецькою, грецькою, латинською, польською, румунською мовами, що дало йому можливість в молоді роки бути вчителем цісаревича, завдяки цьому в майбутньому здобув велику прихильність цісаря. За столом серед аристократів поряд з ним сиділа його мати — васловівська селянка, в своєму сільському одязі.

З іменем митрополита Євгена Гакмана пов’язаний родовід духовного життя на Буковині. Серед архітектурних пам’яток Буковини, які залишив нам митрополит, особливо виділяється резиденція митрополитів Буковини і Долмації. Вона складається з головного і двох бокових корпусів, школи для церковних співаків. Основним будівельним матеріалом була цегла, різнокольорова глазурована черепиця. І сьогодні красою і величчю вражає Мармуровий зал, де проводяться найбільші урочисті події. Поруч з ним Червоний і Голубий зали, оформлені з великим естетичним смаком. Велика кількість візерунків у вигляді вишивки, чи барвистого гуцульського килима підкреслюють вишуканість проекту. Неповторну перлину з 1864 по 1882 рік прикрашали видатні художники К.Свобода, Е.Бучевський, Є.Максимович. Різьблення проектував віденський скульптор по каменю К. Гофман. Особливо гармонійно поєднуються вхідна брама, кована огорожа, фортечно-зубчасті стіни та ажурні куполи. З висоти пташиного польоту і при світлі сонячних променів здається, що потрапив до казкової країни, де за допомогою чарівника можна стати найщасливішою людиною в світі.

Старанням митрополита були побудовані церковний Дім, що на вулиці О.Кобилянської ( у ньому тепер РАЦС), будинок, в якому розташувався «релігійний фонд» ( приміщення краєзнавчого музею), будинок для священників по вул. Коцюбинського (навпроти резиденції, тепер це житловий будинок).

За період свого керування буковинською церквою приділяв особливу увагу справам милосердя. Коли відчув митрополит, що його покидають сили, розпорядився передати пожертву (500 флоринів) на будівництво будинку для престарілих у Чернівцях.

Сам він жив дуже скромно, мешкав у друзів і знайомих на приватних квартирах, а своє грошове утримання постійно жертвував для бідних, калік, сиріт. Враховуючи все це Чернівецька міська рада обрала його почесним громадянином міста. І ще за життя владики ухвалила перейменувати одну з вулиць біля кафедрального Собору Святого Духа на вулицю єпископа Євгена Гакмана.

Навіть на смертному одрі владика думав про свою паству. Частину коштів заповів на будівництво парафіяльної церкви в рідних Васловівцях.

Надзвичайно велика заслуга Євгена Гакмана в тому, що завдяки його зусиллям була створена Буковинсько-Далматинська митрополія, яка мала статус окремої помісної церкви.

Труднощі в управлінні єпархією підірвали його здоров’я. Владика поїхав на лікування до Відня. Помер 31 березня 1873 року. Він не дожив до дня інтронації на посаді митрополита Буковини і Далмації.

Тіло митрополита Євгена Гакмана було перевезено до Чернівців і поховано в побудованому за його управління Кафедральному Соборі у східній частині вівтаря.

За часів комуністичного режиму ім’я митрополита Євгена Гакмана було заборонене.

Кафедральний Собор Святого Духа став приміщенням, в якому проводилися виставки досягнень народного господарства Чернівецької області.

Все робили для того, щоб стерти з пам’яті людей ім’я владики Євгена.

Мала щастя побувати на конференції, присвяченій відновленню імені видатного земляка, великого подвижника православ’я на Буковині, що відбувалася у Чернівецькому драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської в час проголошення незалежної Української держави.

Вірю, що в рідному краї буде виділена земельна ділянка для каплиці на честь першого митрополита Буковини Євгена Гакмана.


  • Автор:Марія Орлик, вчитель історії Заставнівської ЗОШ І-ІІІ ст.