Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація
  • SiteHeart

Заставнівський район

Новини району ( Історія )

10.03.2017 13:12

Шановна громадо Заставнівського району!
Шановна громадо Заставнівського району! Подвижницька творчість Тараса Григоровича Шевченка і його бунтівливе життя зробили його постать одним з найпотужніших, найпривабливіших, найвідоміших символів українського народу. Традицією стали щорічні відзначення не тільки його Дня народження - 9 березня, але й смерті - 10 березня. Шевченко виконав для свого народу історичну місію творця нації, виразника національних почуттів. Як національний пророк він посідає провідне місце у суспільній свідомості не лише українців, а багатьох народів світу. Його слово - це слово людського єднання, поезія загальнолюдських гуманістичних цінностей, що закликає до вселюдського мирного поступу на засадах правди, рівності та справедливості. У ці Шевченкові дні мільйони людей як у нашій державі, так і далеко за її межами вшановують пам'ять славного сина українського народу. Тарас Григорович Шевченко є постаттю, котра об'єднує нас в Україні і за кордоном, яка консолідує українську націю. Нині кожний з нас схиляє голову перед його світлою пам'яттю і переживає відчуття великої гордості за те, що саме наша земля подарувала людству геніального пророка та співця свободи. Голова Заставнівської районної ради Сергій Капіцький


28.10.2016 11:08

28 жовтня - День звільнення країни від фашистських загарбників
28 жовтня - День звільнення країни від фашистських загарбників Цю дату в нашій країні відзначають щорічно 28 жовтня, в день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України. Відзначення цієї дати встановлено відповідно до Указу президента України Віктора Ющенка від 20 жовтня 2009 року «…з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні…». День визволення України від фашистських загарбників – ще одна можливість, аби переосмислити події Другої світової війни, згадати кожного, хто ціною власного життя та здоров’я здобув перемогу над нацизмом. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто зупинив фашистську навалу, засвідчуємо глибоку повагу всім, хто в жорстоких боях виборював свободу і незалежність Батьківщини, мужньо чинив опір ворогу у підпіллі, самовіддано трудився в тилу. Ми, як нащадки переможців, будьмо гідні подвигів наших батьків та дідів, зробимо все для розквіту рідної України. Сьогодні нашу державу захищають сміливі і відважні бійці, такі ж, як і Ви, патріоти своєї країни. Ми пишаємось їхнім подвигом, мужністю та відвагою. Переконаний, що нам вдасться захистити українську землю від агресора, відстояти віками відвойовану незалежну і соборну державу. З нагоди Дня визволення України від фашистських загарбників щиро вітаю усю громаду Заставнівського району і бажаю всім щастя, здоров’я, оптимізму та довголіття, нехай у Ваших родинах панують злагода і спокій, а в оселях – добробут.


12.07.2016 08:59

ДО 75 РОКОВИН МАСОВИХ ЗНИЩЕНЬ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ НА ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ ДНІСТЕР ЗНАЄ, МИ — ПАМ’ЯТАЄМО
Не даремно кажуть, що Україною пройшлися всі катки історії і тому вона отримала найвищий гарт, який успадкували наші нинішні патріо-ти, що захищають рубежі держави. Не дають ворогові кроку ступити на рідну землю, аби вже ніколи не повторилися безжальні розправи путін-ських кумирів тільки за те, що українець є… українцем. Цього року Україна вперше відзначає ще одну трагічну дату своєї іс-торії — 75 років з часу масового знищення політичних в’язнів у тюр-мах Західної України. З кінця червня, початку липня 1941 року убито близько 30 тисяч людей цього регіону. Це були непримеренні борці за волю, інтелігенція, патріоти своєї землі, цвіт нації, котрим радянські карателі інкримінували причетність до ОУН, шпигунство і тому їх на-лежало розстріляти. Тюрми були переповнені, почалася війна, аби в’язнів не етапувати їх безжально знищували. Одних убивали, виводячи на тюремне подвір’я, інших — прямо в камерах. А наших земляків — нелюдським методом, запакувавши в товарняки потягу, облили авіабен-зином, доправили на міст через Дністер, що між Кострижівкою і Залі-щиками, і підірвали. Кажуть, тоді загинуло близько 500 людей. Але пам’ять незнищенна. Позавчора Заставнівська районна організація ВТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка разом із Кострижівськоюсилищною радою та оргкомітетом м.Заліщики організували захід із вшанування жертв цієї трагедії. На все, як кажуть, воля Божа. Того дня, 5 липня 2016 року, навіть природа змилостивилися.Спека спала, сонячне проміння було не пеку-че, натомість лагідне, вітер стиха гойдав хвилі Дністра, мовби в коли-сці немовля, щоб не хвилювати берег лівий і правий — мовчазних свід-ків жахіть 75-річної давності. Та й нам, всім, хто поспішав до символі-чного місця трагедії, на місці якої на початку 90-х роківкострижівча-нинМихайло Площанськийразом зі своїми односельчанами звів мета-левий хрест, слів бракувало. Вони були зайві на якусь мить, бо погляди мимоволі зводилися на міст, який наче вознісся над рікою, між небом і землею. Дорослі і малі, старенькі й молоді, учасники Євромайдану та воїни АТО, жителі селищний і гості із Заставни та Чернівців стали од-нією родиною, яких уперше на Буковині в такому колі об’єднала сумна дата. Отець Сергій, настоятель Свято-Миколаївського храму УПЦ КП селища Кострижівка, розпочинає молитовне поминання за жертвами радянського терору, йому допомагає церковний хор задушевним зву-чанням. «Де ж ви сили небесні були, коли палаючі в огні українці па-дали з височенного мосту у пекельну ріку?..» Подумки кричала душа кожного з нас. Ніби Мати-Україна на цьому хресті розіп’ята й увінча-на …терновим вінком загиблих своїх синів і доньок. А під залізничним мостом гучно і переконливо луною віддає «Ще не вмерла України ні сила ні воля…» у виконанні фольклорного колективу «Василиха» (кері-вник Л.Христенко) тамтешнього будинку культури та зрештою всієї глядацької аудиторії. Ведуча зібрання, директор Заставнівської ЦБС Леся Стасюк вертає нас до подій того страшного липневого дня 1941 року, коли НКВС-ники разом із мостом знищили сотні політичних в’язнів Чернівецької, Чортківської та Коломийської тюрем. Про цю трагедію детально описує в своїй книзі «Кострижівка— перлина Дніст-ровського каньйону»історик-краєзнавець Микола Черешнюк, завдяки дослідженням якого, ми відкриваємо в історії рідного краю дуже багато загадкових епізодів, над якими доведеться ще довго працювати службі безпеки України та іншим правникам і державникам, аби дати гідну оцінку здіяного на нашій землі. На Буковині ця дата досі була замовчу-вана, тому не встигла відбитися у національній свідомості, бо інформа-ції про трагедію дуже мало.Страшне відчуття, що ми живемо в парале-льному світі, коли і досі українці гинуть за свою волю, гомоном відда-ється у виступах першого заступника голови Чернівецької обласної ра-ди Інги Маковецької, заступника голови обласного товариства «Просві-та» ім. Т.Шевченка, заслуженого артиста України Івана Дерди, голови Заставнівської районної ради Сергія Капіцького, першого заступника голови райдержадміністрації Василя Молдована, Кострижівського се-лищного голови Володимира Старка, голови обласного товариства по-літв’язнів та репресованих Галини Бойко, відповідального секретаря обласного товариства «Просвіта» Марії Пелех, родички Івана Сливки (загиблого на цьому мосту), жительки м.Заставна, мами нинішнього бійця добровольчого батальйону ОУН Івана Пазюка—Марії Пазюк та інших. Мовили про те, що тут буде споруджено пам’ятник на честь за-гиблих у водах Дністра, про завдання надзвичайної моральної ваги — щороку гідно вшановувати тих, кому не судилося вижити, не допустити забуття цієї сторінки сумної історії краю задля формування світогляду молодих буковинців, їх патріотичного виховання. Закликали бути муд-рими та єдиними, аби цинізм московітів ніколи не повторився, аби на-ціональна ідея, патріотизм, рідна мова, українська церква стали незла-мним стержнем українськості та віри в нашу перемогу над російським агресором. Тим часом юні кострижівчанки несуть віночки, сплетені із польових квітів — живих свідків земних потрясінь, а також жовто-блакитний ві-нок від Заставнівської районної ради, а жінки — троянди й ромашки і кидають на воду під журливу повстанську пісню, яку заводить «Васи-лиха»: «Ой, у лісі, на полянці зібрались повстанці, посходилися до річ-ки вмиватися вранці…». Гірка дата, чорна дата, та пам’ять — вічна… Її свято бережуть і у Заліщиках ось уже понад 20 років. Тож їдемо до них, на тривожне зі-брання, яке організував районний відділ культури Заліщицької райдер-жадміністрації (керівник —Оксана Безушко).5 липня — будень, але чи не з кожної вулиці до лівого, стрімкого берега Дністра також поспіша-ють містяни. До пам’ятного знаку лягають вінки та квіти, наша делега-ція також долучається до пам’ятного дійства. Велична поминальна мо-литва, яку ведуть священики о.Василь УКЦ КП та о.Мифодій ГКЦ у су-проводі потужних церковних хорів звучить по-особливому, змушує душу хвилюватися, серце — тріпотіти. А ведуча, керівник народного аматорського колективу «Калина»Ольга Ковбасенко запрошує до слова виконувача обов’язків директора Заліщицького краєзнавчого музею Ві-талія Каспрука для історичної довідки, з якої дізнаємося все нові й но-ві факти цинічної розправи над нашими земляками-патріотамизі свід-чень очевидців, про садизм радянських карателів у Заліщицькій катівні та про винагороду червоноармійців, котрі у 1941 році отримали ордени та медалі за масове знищення західноукраїнського народу. І мовби си-мволічно із боку Кострижівки почувся шум потягу. То був звичайний залізничний маршрут, але сигнал паровоза разом із церковними дзво-нами створювали ніби магічне поєднання минулого із сучасним. Те не-звичне звучаннястишено-мелодійно злилося із піснею про січових стрі-льців у виконанні нашої «Василихи» та виступами представників За-ставнівської делегації, які дають обітницю в тому, що наслідуючи гар-ний приклад заліщан, щороку гідно вшановуватимуть пам’ять загиблих на цьому мосту героїв. Своє слово сказали перший заступник голови Заліщицькоїрайдержадміністрації Роман Краснюк, заступник голови райради Василь Лопушняк та заступник міського голови Михайло Бен-дрівчак. І як заключний акорд —акапельне виконання пісні «Україно, нене» вибухнув морем аплодисментів. Наш Іван Дерда вразив заліщан силою голосу, мудрістю думки та щирістю душі. Заставнівщину та Заліщичину давно поєднують дружні стосунки. Цього разу — сумна подія, яка єднає не тільки береги річки, але й нас—у спільному прагненні нести просвітницьке слово про тих, хто ніс його в радянську добу, ризикуючи життям, жертвуючи заради майбут-ніх поколінь. Хай же пам’ять про загиблих об’єднає нас живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для моці держави, її Волі, Свобо-ди й Незалежності. …Пливуть вінки, кинуті з лівого і правого берега сивочолого Дніст-ра, як символ незабутності, як пам’ять про земляків, як оберіг миру на Українській землі.


31.01.2012 14:55

ВІДЗНАЧАТИМУТЬ В СЕЛАХ ЗАСТАВНІВЩИНИ
Памятні дати


26.01.2012 15:26

ЗАБУТА МОГИЛА
«БІЛІ» СТОРІНКИ ІСТОРІЇ


Tеми