Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Заставнівський район

Новини

02.04.2012 16:30

ВУЛИЦЯ ІМЕНІ ГЕРОЯ |  Патріотична робота

У 1980 році, у Заставні (урочище «Базар») розбудувався новий мікрорайон,  одну із вулиць якого назвали іменем Івана Федоровича Королькова. За своє життя він двічі бував у нашому славному містечку — у 1944 і 1975 роках. Хто ця людина?

Іван Федорович Корольков народився 25 березня 1906 року у селі Митьково Жарківського району Тверської області (Росія), в селянській сім’ї. Закінчив неповну середню школу, у 1928 році його призвали до армії. Після демобілізації — навчання в Смоленську, на курсах залізничників. Згодом — начальник станції, а у січні 1942 року —рядовим бійцем призвали до армії. Воював на Калінінському, Воронезькому і 1-му Українському фронтах. Перевід на різні фронти пов’язаний з трьома пораненнями і декількома контузіями.

У березні 1944 року, автоматник, гвардії молодший сержант І.Корольков у складі мотострілкового батальйону 21 гвардійської механізованої бригади 8 гвардійського механізованого корпусу 1-ї танкової армії 1-го Українського фронту, під час Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції підійшов до річки Дністер. Головна мета — розгром головних сил німецької групи армії «Південь» і вихід на лінію державного кордону. Як і під Сталінградом, у цій нелегкій битві зійшлися два знамениті воєначальники — маршал Георгій Жуков і генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн, але долю битви вирішували рядові бійці. Одним із них був Іван Корольков. Як і під час форсування Дніпра маршал Жуков «переграв» Манштейна.

У лісах Заставнівщини висадили десант полковника Тканка, який мобілізував партизанський загін із селян Ржавинців і деяких навколишніх сіл. Загін своєю активною діяльністю змусив повірити німців у те, що у цьому місці готують плацдарм для переправи через Дністер. Командування вимагало з ходу форсувати річку, не чекаючи прибуття підрозділів, щоб не дозволити ворогові закріпитися на високому березі і «підтягнути» резерви.

Міст на Заліщики —підірвали, а з високого берега Дністра, від Кострижівки до Хрещатика, німці вели артилерійський і мінометний вогонь. Незважаючи на це, взвод гвардії лейтенанта С.Устименка переправився через річку і захопив плацдарм на правому березі Дністра —між Кострижівкою і Звенячином. А відділення молодшого сержанта Королькова переправлялося в районі села Бабин (за даними С.Комарницького «Вони наближали перемогу», Чернівці, 1995 р. —у районі с.Бабин, а за джерелами Інтернету— район с.Репужинці). Він човном переправився на правий берег, пострілами з автомата не дозволяв німцям вести прицільний вогонь місця переправи, а потім з групою бійців, що прийшли на допомогу, атакував і вибив німців з укріпленого рубежу. На високому березі встановив прапор, який вказував наступаючим, про можливість безпечної переправи усього батальйону. Німці атакували жменьку героїв, але поранений Корольков вміло організував оборону і відбив три атаки. У цьому бою особисто знищив близько 20 ворожих солдатів і офіцерів. Забезпечивши переправу сусідніх частин, батальйон розпочав атакувати німецькі позиції. Головна переправа радянських військ (важка техніка, танки, артилерія) — біля села Устечко Заліщицького району.

За мужність, відвагу і проявлений героїзм (при форсуванні Дністра, визволення Буковини) І.Корольков удостоєний звання — Герой Радянського Союзу. Таку високу нагороду отримали гвардії лейтенант С.Устименко, гвардії старші сержанти І.Календюк, В.Кочеров та О.Синіцин, які першими захопили плацдарм біля Кострижівки.

Після війни І.Корольков продовжує службу, закінчивши військове училище і лише в 1953 році (звання — капітан) звільнився в запас. Навчався у Московському університеті Дружби народів (кафедра загальної фізики). У цьому вузі завідував лабораторією.

У 1975 році приїхав до Заставни, яку 27 березня 1944 року визволяв від німецьких окупантів. Герой-визволитель зустрічався з багатьма колективами райцентру (на фото — І.Корольков серед учнів профтехучилища).

Іван Федорович Корольков помер 22 березня 1979 року, похований у Москві — на Востряковському цвинтарі.


  • Автор:Ю.КУШНІР,краєзнавець, житель м.Заставна

Tеми