Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Заставнівський район

Новини

14.02.2012 17:00

НЕСТЕРПНИЙ БІЛЬ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ |  Патріотична робота


Про «афганську» війну можна багато розповідати. Про її трагізм свідчать численні цифри,факти, від яких стає моторошно і страшно. Час невблаганно перегортає календар життя і знову наближаєдо 15 лютого. У цей день минає 23 роки, як землю чужої держави покинув останній солдат колишньої армії СРСР.

Спогади про Афганістан— особливо болючі і пекучі. Учасники тих подій не охоче до них повертаються —адже у пам’яті відразу спливають надважкі бої, обличчя бойових побратимів, з якими служили пліч-о-пліч, нестерпні хвилини втрат.

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Війна. Війна. Війна...

Нинішня розповідь про толерантну, цікаву, щиру, виважену  людину — секретаря районної організації УСВА Віктора Євгеновича Лашту. Походить із славного Тернопілля. До армії призвали 13 травня 1985 року. Відразу потрапляє у навчальну частину, м. Ашхабад (зв’язківець малої і середньої відстані — до 300 кілометрів). Не снилося, не гадалося, як у жовтні 1985 року потрапив в Афганістан—м.Гордес, провінція Пактія (десантно-штурмова бригада). Поруч служили вихідці з Росії, Білорусії, були й українці (із Закарпаття).

Здавалося, що дні і ночі тривали занадто довго—повсякчас дошкуляла нестерпна спека, щоразу перебував у  напрузі. За кожною скелею, пагорбом чатувала смерть. Потрібно бути уважним — помилки не припускалися,  могли коштувати занадто дорого, і стосувалися— життя. У далекій азіатській країні набуті у навчальній частині знання, навички, на кожному кроці ставали у нагоді. В.Лашта мав чимало бойових виходів з колонами. Завдяки зв’язківцям на центральному пункті знали про місцевість, пересування, поставлене завдання, прибуття. Також спілкування велося з кожною машиною і керівником. Цьому повсякчас сприяв Віктор Євгенович та інші. На щастя, у чужій країні моєму співрозмовнику вдалося уникнути поранень і контузій. Але те, що в Афганістані бачив на власні очі, ніколи не зітреться з пам’яті і не забудеться.

Після повернення з армії, вступає в залізничне училище, працює в Дніпропетровську. Так склалися обставини, що доля закинула в м.Заставна. Працює в училищі майстром, закінчивши технікум (за фахом — технік-механік). У містечку над ставами знайшов свою долю, одружився. Із чарівною дружиною Світланою (вчитель української мови і літератури Заставнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів)виховує двох синів.

В.Лашта— секретар районної організації УСВА. У вирішенні нагальних проблем — принциповий, виважений, толерантний. Бере активну участь у всіх заходах, які проводяться на теренах району, області, за потреби надаючи власний мікроавтобус.У ті хвилини разом з усіма згадує події, які відбувалися в Афганістані, бойових побратимів, які у мирний час скуштували пороху воєнних доріг, не раз на міцність перевіряли чоловічу дружбу. Згадує, пам’ятає, вшановує...

  • Джерело: Голос краю

Tеми