Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Заставнівський район

Новини

13.04.2011 11:55

ЗЕМЛЯ-ВЕСНА-ЖИТТЯ |  Екологія


Напевно, найприємніші відчуття у людини з’являються саме навесні, коли рідна природа пробуджується, і своєю красою чарує і водночас хвилює кожного з нас. Чому хвилює? Все тому, що не завжди живемо в гармонії з матінкою-природою, а наші вчинки інколи не відповідають ідеалам добра. Дуже хочеться, щоб читач не сприйняв початок публікації, як нотацію чи, Боже борони, якесь повчання. Бажання єдине — усвідомити, що ми невіддільна частинка природи, тобто — її справжнє ім’я. Не забуваймо про це ніколи, будьмо гідні свого ймення…

  Щойно сонечко пригріло по-весняному (шкода таких днів березень нам подарував лише декілька), як на кожній з ділянок доріг, що ведуть із Заставни до сіл району, працівники різних установ, підприємств та організацій вийшли облаштовувати придорожні смуги.

     Першими, кого зустріли на Юрковецькій трасі — учні та викладачі Заставнівського ВПУ-24. У парку, біля, так званої «верхньої бази», робота кипіла, як у бджолиному вулику. Учні двох груп — майбутні трактористи-машиністи сільськогосподарського виробництва та слюсарі з ремонту автомобілів, а також майстри виробничого навчання В.Ревуцький, С.Барабащук, наводили лад у тамтешньому парку. Раніше вирубану молоду поросль вони збирали в купи, а потім вантажили на машину (водій В.Пазюк). Хлопці завзято та вправно орудували пилками, сокирами, інші загромаджували дрібне гілля, окремі — замітали тротуар. Всім знайшлася робота. До того ж, ніхто не скаржився, всі працювали весело і, як кажуть, з вогником…

— А ви знаєте, — не без радості мовив В.Пазюк, — цьогоріч у  парку  набагато менше сміття, ніж перед Великоднем минулого року. Тож не все так погано. Мабуть, людська свідомість стала на щабель вищою…

Звичайно, після таких слів оптимізму додалося і нашій редакційній групі. Тож їдемо далі…

Цьому підприємству, тобто Заставнівському ЖЕУТВЗ, справді не позаздриш. Його працівникам дістався таки чималий за обсягом і важкий відрізок дороги, а точніше — придорожньої смуги. Колектив у кількості 30 чоловік разом зі своїм керівником П.Найдою розчищали територію обіч дороги  ось уже три дні поспіль. Напевно, тут  поросль не знищували багато років, бо «впоратися» з нею могла тільки бензопила. Батько і син Петро та Олександр Вікірюки  вже добряче втомилися, але «закріплені» за ними 100 метрів — доведуть до ладу. Поруч — їхні колеги сокирами вирубували дрібніші гілки, а жінки — формували  купи. Пізніше все вивезуть у визначені місця. Спостерігаючи за роботою цього колективу, подумалося: ой нелегко їм! Але коли побачили територію, де вже закінчили ділянку, вражені вигукували: «Яка чистота! Які вони молодці!»…

А тим часом, ми наближалися до ще однієї групи людей, яким дісталася чи не найбрудніша робота — знищення стихійного сміттєзвалища. Щоправда, це легко сказати — знищення… Насправді, жінки та чоловіки, жителі с. Юрківці, які перебувають на обліку у районному центрі зайнятості,  а зараз — на, так званих, громадських роботах, наводили лад власними руками у майже непомітному яру, між Юрківцями та Погорілівкою. Ми не одразу побачили голову села Юрківці  М. Смеречанську, вона теж у робочому одязі, разом з усіма виносила з яру всілякий непотріб.

— Ви бачите, який обсяг ділянки за тиждень  впорали, — розповідають Юрковецькі молодиці. — Але роботи навіть найбруднішої не цураємося. Річ не в цьому, а в тому, що люди совість втрачають, коли засмічують таку красу. Ми ж тут знаходили і картонні коробки, скловату, памперси, гній, пластик, битий шифер і навіть поросят здохлих та… ще живого собаку в мішку… Ніколи не повіримо, що це сміття з Юрківців хтось  возить. Наша Марія Дмитрівна доклала всіх зусиль, аби облаштувати в зручному місці сільське сміттєзвалище, за ним постійно доглядають, прибирають, там часто працює бульдозер. Вона завжди між людьми, закликає всіх до чистоти і порядку. Її ніхто не зобов’язував тут з нами працювати, але такий уже в неї характер — де юрківчани — там голова села. Завдяки їй облаштовано сільський цвинтар, на вулицях проведено освітлення, впорядковані дороги. А ще з нами всі дні депутат нашої сільради Ю.Фарбатюк. Він своїм трактором вивозить сміття. Практично безвідмовний, коли потрібна його допомога: чи то гравій привезти, чи сміття із садочка вивезти, чи інші транспортні роботи виконати.

Якби не обурення чужою байдужістю до рідної природи, здається, ці 15 жителів Юрківців не ображаються на життя і не скаржаться на власну долю. Вдячні голові села, що мають роботу, зарплату і вірять, що хороших людей набагато більше, вони здатні зупинити насилля над природою…

А нам час повертатися на той відрізок шляху, який називають візитною карткою райцентру. Тобто — дорогу, яка веде до перехрестя з міжнародною трасою. Безумовно, це чи не найвідповідальніша ділянка. Мабуть тому довести її до пуття доручили новоствореному при міській раді КП «Заставнівський благоустрій». Шість чоловіків і стільки ж жінок отримали завдання почистити від порослі узбіччя від території магазину будматеріалів (п.п.Бацала) аж до перехрестя. Звісно, тут також не обходяться без техніки, хоча й рукам, як кажуть, спочинку нема. Колектив хоч і новий, та таке враження — вони разом багато років, бо в роботі вправні та сумлінні.

Проте справжні нові технології побачили на трасі Яблунівка-Заліщики. Дорожні майстри на сучасній  техніці виконували ямковий ремонт  правої смуги доріг, дотримуючись всіх вимог. А зліва — інша група робітників працювала на розчищенні придорожніх лісосмуг. Оскільки це  міжнародна траса, тут працювали люди із Кіцманського, Новоселицького райавтодорів та Чернівецького обласного.

Звичайно, те, що побачили обіч доріг району минулої п’ятниці — це лише початок наведення ладу, як мовиться, у власному домі. Хочеться ще раз нагадати про те, що болить. Будьмо справжніми буковинськими ґаздами, не смітімо — не буде що прибирати. Не губімо красу, помічаймо її, бо краса — велика сила, без неї нічого не варте наше життя.             

Фотосесія

  • Автор:С.Масловська
  • Джерело: Голос краю

Tеми