Карта села

Карта села Зрубу-Комарівського

Ресурси та інфраструктура

Населення (за останнім переписом): 1560 чол.

Відстань до міста Чернівці: 33 км.

Покриття мобільним телефонним зв’язком: Київстар, Djuce.

Заклади:

 

1	Пошта	Є
2	Міліція	Немає
3	Медичні заклади	Є
4	Банківські установи	Немає
5	Навчальні заклади	Є
6	Клуби, бібліотеки, заклади культури	Є
7	Культурно-мистецькі колективи	Немає
8	Краєзнавчі, художні, меморіальні музеї	Немає

Природні ресурси, пам’ятки:

 

1	Лісові угіддя	Є
2	Угіддя реліктових, лікарських рослин	Немає
3	Водні ресурси (річки, мінеральні / лікувальні джерела)	Немає
4	Гори (схили, тощо)	Є
5	Інші природні ресурси (мінерали, копалини, тощо)	Немає
6	Пам’ятки природи (печери, скелі, урочища,  тощо)	Немає
7	Пам’ятки історії та архітектури (замки, церкви, тощо)	Немає

 

Додаткова інформація

Як правило, більшість туристів, оглянувши дерев’яні пам’ятки Панки, відразу ж прямують до Сторожинця не підозрюючи, що на південь знаходиться унікальне село з незвичайною назвою Зруб-Комарівський.
Декілька кілометрів жахливої гравійки і ви – в селі №1 всієї Буковини! Саме так, я не помиляюсь: за підсумками щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" за 2008 рік Зруб-Комарівський визнаний першим серед сіл Чернівецької області і другим серед сіл України! То ж бо, не проїжджайте мимо!

Історія села – справжні сутінки. В одному з джерел знаходив інформацію про першу згадку про село у 1610 році. Думаю, це помилка. Більш ймовірною виглядає версія про появу села на початку ХІХ століття та про його динамічний розвиток в останній чверті цього ж століття. Та і сама назва з приставкою «Зруб» означає вторинність поселення: тобто заснували його мешканці іншого села (в даному випадку Комарівців), вирубавши в тут ліс і звівши в зруб дерев’яні хатки.
Дерев’яні хатки тут переважають і сьогодні.
Дві церквиці – теж дерев’яні. Одна з них – церква Параскеви (1820 р.) навіть є пам’яткою архітектури місцевого значення. Церква сама по собі симпатична: хрещата в формі трилисника із восьмигранною вежею над бабинцем.
Але тільки -но «відреставрована»: мілкі зруби (з них би непоганий ламінат вийшов) вкрили лаком, верхи – як і скрізь на Буковині…
До дзвіниці руки не дійшли (поки що):
Другий храм – симпатичніший, хоча й зовсім маленький. Капличка на честь Миколая Чудотворця справді виглядає, як привезена з казки.
Справжнє дерево: в акурат складені зруби та ґонт на даху.
А ще з пагорбів, на яких розташоване село, можна побачити Карпати. Вони тут вже зовсім поруч.

Фотогалерея