Карта села
Карта села Зрубу-Комарівського
Ресурси та інфраструктура
Населення (за останнім переписом): 1560 чол.
Відстань до
міста Чернівці: 33 км.
Покриття мобільним телефонним зв’язком: Київстар, Djuce.
Заклади:
|
1
|
Пошта
|
Є
|
|
2
|
Міліція
|
Немає
|
|
3
|
Медичні заклади
|
Є
|
|
4
|
Банківські установи
|
Немає
|
|
5
|
Навчальні заклади
|
Є
|
|
6
|
Клуби, бібліотеки, заклади культури
|
Є
|
|
7
|
Культурно-мистецькі колективи
|
Немає
|
|
8
|
Краєзнавчі, художні, меморіальні музеї
|
Немає
|
Природні ресурси, пам’ятки:
|
1
|
Лісові угіддя
|
Є
|
|
2
|
Угіддя реліктових, лікарських рослин
|
Немає
|
|
3
|
Водні ресурси (річки, мінеральні /
лікувальні джерела)
|
Немає
|
|
4
|
Гори (схили, тощо)
|
Є
|
|
5
|
Інші природні ресурси (мінерали,
копалини, тощо)
|
Немає
|
|
6
|
Пам’ятки природи (печери, скелі,
урочища, тощо)
|
Немає
|
|
7
|
Пам’ятки історії та архітектури (замки,
церкви, тощо)
|
Немає
|
Додаткова інформація
Як правило, більшість туристів, оглянувши дерев’яні пам’ятки Панки, відразу ж прямують до Сторожинця не підозрюючи, що на південь знаходиться унікальне село з незвичайною назвою Зруб-Комарівський.
Декілька кілометрів жахливої гравійки і ви – в селі №1 всієї Буковини!
Саме так, я не помиляюсь: за підсумками щорічного всеукраїнського
конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки
громадського порядку" за 2008 рік Зруб-Комарівський визнаний першим
серед сіл Чернівецької області і другим серед сіл України! То ж бо, не
проїжджайте мимо!
 |
 |
Історія села – справжні сутінки. В одному з джерел знаходив інформацію
про першу згадку про село у 1610 році. Думаю, це помилка. Більш
ймовірною виглядає версія про появу села на початку ХІХ століття та про
його динамічний розвиток в останній чверті цього ж століття. Та і сама
назва з приставкою «Зруб» означає вторинність поселення: тобто
заснували його мешканці іншого села (в даному випадку Комарівців),
вирубавши в тут ліс і звівши в зруб дерев’яні хатки.
Дерев’яні хатки тут переважають і сьогодні.
Дві церквиці – теж
дерев’яні. Одна з них – церква Параскеви (1820 р.) навіть є пам’яткою
архітектури місцевого значення. Церква сама по собі симпатична: хрещата в формі трилисника із
восьмигранною вежею над бабинцем.
Але тільки -но «відреставрована»:
мілкі зруби (з них би непоганий ламінат вийшов) вкрили лаком, верхи –
як і скрізь на Буковині…
До дзвіниці руки не дійшли (поки що):
Другий храм – симпатичніший, хоча й зовсім маленький. Капличка на честь
Миколая Чудотворця справді виглядає, як привезена з казки.
Справжнє дерево: в акурат складені зруби та ґонт на даху.
А ще з пагорбів, на яких розташоване село, можна побачити Карпати. Вони тут вже зовсім поруч.