Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Зруб-Комарівський (Сторожинецький район)

Загальні відомості

Карта села

Карта села Зрубу-Комарівського

Ресурси та інфраструктура

Населення (за останнім переписом): 1560 чол.

Відстань до міста Чернівці: 33 км.

Покриття мобільним телефонним зв’язком: Київстар, Djuce.

Заклади:

 

1

Пошта

Є

2

Міліція

Немає

3

Медичні заклади

Є

4

Банківські установи

Немає

5

Навчальні заклади

Є

6

Клуби, бібліотеки, заклади культури

Є

7

Культурно-мистецькі колективи

Немає

8

Краєзнавчі, художні, меморіальні музеї

Немає


Природні ресурси, пам’ятки:

 

1

Лісові угіддя

Є

2

Угіддя реліктових, лікарських рослин

Немає

3

Водні ресурси (річки, мінеральні / лікувальні джерела)

Немає

4

Гори (схили, тощо)

Є

5

Інші природні ресурси (мінерали, копалини, тощо)

Немає

6

Пам’ятки природи (печери, скелі, урочища,  тощо)

Немає

7

Пам’ятки історії та архітектури (замки, церкви, тощо)

Немає

 

Додаткова інформація

Як правило, більшість туристів, оглянувши дерев’яні пам’ятки Панки, відразу ж прямують до Сторожинця не підозрюючи, що на південь знаходиться унікальне село з незвичайною назвою Зруб-Комарівський.
Декілька кілометрів жахливої гравійки і ви – в селі №1 всієї Буковини! Саме так, я не помиляюсь: за підсумками щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" за 2008 рік Зруб-Комарівський визнаний першим серед сіл Чернівецької області і другим серед сіл України! То ж бо, не проїжджайте мимо!




Історія села – справжні сутінки. В одному з джерел знаходив інформацію про першу згадку про село у 1610 році. Думаю, це помилка. Більш ймовірною виглядає версія про появу села на початку ХІХ століття та про його динамічний розвиток в останній чверті цього ж століття. Та і сама назва з приставкою «Зруб» означає вторинність поселення: тобто заснували його мешканці іншого села (в даному випадку Комарівців), вирубавши в тут ліс і звівши в зруб дерев’яні хатки.
Дерев’яні хатки тут переважають і сьогодні.
Дві церквиці – теж дерев’яні. Одна з них – церква Параскеви (1820 р.) навіть є пам’яткою архітектури місцевого значення. Церква сама по собі симпатична: хрещата в формі трилисника із восьмигранною вежею над бабинцем.
Але тільки -но «відреставрована»: мілкі зруби (з них би непоганий ламінат вийшов) вкрили лаком, верхи – як і скрізь на Буковині…

До дзвіниці руки не дійшли (поки що):

Другий храм – симпатичніший, хоча й зовсім маленький. Капличка на честь Миколая Чудотворця справді виглядає, як привезена з казки.

Справжнє дерево: в акурат складені зруби та ґонт на даху.

А ще з пагорбів, на яких розташоване село, можна побачити Карпати. Вони тут вже зовсім поруч.


Андрій Бондаренко
http://community.livejournal.com/ua_travels

Фотогалерея