Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Великий Кучурів (Сторожинецький район)

Новини села

31.03.2014 15:08

У Великому Кучурові громада не байдужа |  Життя територіальних громад

САДОК МАЙЖЕ ГОТОВИЙ, ТА ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ФІНАНСУВАННЯ НЕМАЄ МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВІДКРИТИ
У селі завершують реконструкцію старого приміщення колишньої школи під ще один дошкільний навчальний заклад. Сім років тому відкрили садок, який розрахований на 78 дітей (теж переобладнали з підсобних приміщень нової загальноосвітньої школи), але в ньому не вистачає місць, щоб охопити дошкільним навчанням всіх бажаючих. До речі, при Годилівській ЗОШ теж функціонує ДНЗ.
Нині на черзі перебуває майже 300 хлопчиків і дівчаток. Заклад, що намітили відкрити, буде розрахований на 140 дітей (5 груп). Він вже має 85 відсотків готовності. Залишилося доробити тільки один корпус. У сільській раді запевнили, що через місяць-півтора планують справити новосілля. Та існує проблема: виникла заборгованість у розрахунках з будівельниками.
- Нині вона становить 300 тисяч гривень, - розповідає сільській голова Микола Єричук. - На об'єкті працювала бригада з нашого населеного пункту. Люди старалися, усі роботи виконували дуже сумлінно, а ми з ними не розрахувалися. Розумію, що там не повинно бути, але, водночас, це питання ніяк не можу вирішити. Як тільки надійдуть кошти, то одразу продовжимо розпочату справу.

УСІ ВУЛИЦІ - З ОСВІТЛЕННЯМ ТА ВІДРЕМОНТОВАНІ
Усього у Великому Кучурові та Годилові, який належить до цієї ж сільської ради, є 210 (!) кілометрів внутрішніх доріг, з яких освітлено 160. Це - практично усі, бо 50 кілометрів - польові. Утримують їх у належному стані за кошти самооподаткування.
При органі самоврядування працює електрик, який ретельно слідкує за тим, щоб на кожному стовпі горів ліхтар, знімає показники і, звісно, розраховується за надану послугу з районом електричних мереж. Заробітну плату він отримує теж з каси самооподаткування.
За аналогічною системою працює і “дорожник”. Взимку він підсипає піском шляхи, залучаючи до цього власників транспортних засобів. На щастя, дороги у селі непогані, адже їх вчасно і якісно ремонтують. У 2008-му році, приміром, лагодили, як слід, бригади з Дніпропетровщини, а через два роки капітальний ремонт проводили прикарпатці. Незручності створює те, що у населеному пункті немає можливості запастися гравієм та водою і все доводиться привозити.
За сільським сміттєзвалищем теж закріплена людина, яка має відповідні обов’язки.

МІНЕРАЛЬНА ВОДА ПОДІБНА ДО “БОРЖОМІ”
На куті Дереглуй є природне джерело, вода з якого за своїми властивостями аналогічна грузинській “Боржомі”. Це офіційно засвідчили аналізи Одеської лабораторії.
Щодоби із джерела витікає більше 10 тонн води. Втрачати таку цінність, звичайно, неприпустимо, але поки що іншого виходу немає.
Вода має сильний осад, від якого можна позбутися тільки за допомогою найсучасніших фільтрів, які виробляють у Німеччині. Ціна на них дуже висока, а ще потрібно інше обладнання, щоб налагодити виробничий процес.
Тому, зважаючи на ці моменти, ніхто з приватних підприємців не зміг відкрити цех з розливу води. А щоб утримати джерело у порядку, тамтешні жителі обгородили територію сіткою. У їхніх планах - забетонувати її, щоб був справжній порядок. Можливо, колись таки знайдеться справжній господар, що зуміє організувати виробництво.

МАТИМУТЬ НОВУ ПОЖЕЖНУ МАШИНУ
На останній сесії сільської ради було прийнято рішення про придбання нового пожежного автомобіля. Для цього з бюджету виділено 80 тисяч гривень. Голова села Микола Єричук знайшов авто - ЗІЛ-131, що колись належав одній з військових частин.
Цей автомобіль дуже підходить для місцевості, де рельєф надзвичайно горбистий. Звичайно, його потрібно буде переобладнати під пожежний, але все це можливо зробити. Тож, залишається лише доставити до села.

ХТО ОБСЛУГОВУВАТИМЕ ТРАНСФОРМАТОРИ?
Непроста ситуація склалася довкола трансформаторних підстанцій. Справа у тому, що у населеному пункті їх налічується 80, але 12 закуплені за власні кошти сельчан. Зверталися у район електричних мереж, щоб взяли на баланс. Звідти повідомили, що це має зробити сільська рада, але це орган державний, а РЕМ - приватне підприємство. Тому й виникло непорозуміння.
Орган самоврядування за законом не має права укладати договори з приватною фірмою, і тому запропонували останній зробити це з громадою. У свою чергу, ремівці відмовляються від такої співпраці.
Основну причину відмови не називають. Словом, громадяни придбали за власні кошти, з власної ініціативи трансформатори, щоб покращити у своїх домівках рівень напруги, а їх далі обслуговувати не хочуть.

ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ
ПОДАРУНОК ДЛЯ ЗНЕДОЛЕНИХ ДІТЕЙ ПІДГОТУВАВ СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА МИКОЛА ЄРИЧУК. ПРИМІЩЕННЯ, РОЗРАХОВАНЕ НА 25-30 ДІТЕЙ-СИРІТ, МАЙЖЕ ГОТОВЕ. ЗВИЧАЙНО, ЩЕ ПОТРІБНІ ПЕВНІ КОШТИ, ЩОБ ЗАВЕРШИТИ ПОВНІСТЮ РЕКОНСТРУКЦІЮ. ІЗ СТОЛИЦІ ОБІЦЯЛИ ВИДІЛИТИ 2 МІЛЬЙОНИ ГРИВЕНЬ ДЛЯ ОБЛАДНАННЯ ПІДВАЛУ ТА ХОЛОДИЛЬНОГО ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ, ВСТАНОВЛЕННЯ КІЛЬКОХ АЛЬТАНОК ТА ОГОРОЖІ, А ТАКОЖ БЛАГОУСТРОЮ ТЕРИТОРІЇ, ЗОКРЕМА, ПОКРИТТЯ ПЛИТКОЮ ПОДВІР’Я. РЕШТА КОШТІВ ПЕРЕДБАЧИЛИ ДЛЯ УТРИМАННЯ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ПЕРСОНАЛУ. ЗА ПІДРАХУНКАМИ, ТУТ ПРАЦЮВАТИМЕ НЕ МЕНШЕ ДВОХ ДЕСЯТКІВ ЧОЛОВІК. ТОЖ, У СЕЛІ З’ЯВЛЯТЬСЯ НОВІ РОБОЧІ МІСЦЯ.
Своє рішенням М. Єричук аргументує так:
-  У моєму житті було багато сумних подій. Одинадцять років тому похоронив сина, потім - батьків, словом, пережив чимало горя. Був період, коли я міцніше стояв на ногах у матеріальному плані (мав підприємство з перевезення людей, яке давало гарні прибутки), і саме тоді зародилася ідея зробити якусь добру справу. Наше колективне господарство припинило існування, а колишні його члени отримали майнові паї. Вони були і у моїх батьків. Я бачив, у що згодом перетворилися ті приміщення, які люди розбирали частинами, і щоб не допустити такого явища у своєму селі, вирішив у будь-якому разі зберегти будівлю. У сельчан викупив майнові паї, використав батьківські і таким чином гаражі стали повністю моєю власністю. Отже, маючи документи на руках, тільки тоді розпочав реконструкцію. З власних заощаджень витратив більше мільйона гривень, але цих коштів виявилося недостатньо, щоб повністю завершити розпочату справу. Нині виховую з дружиною трьох дітей, на яких витрачаємо чимало коштів. Тож, уже не маю матеріальної можливості й далі продовжувати будівництво.
Усередині приміщення є десять спальних кімнат на 2-3 ліжка, просторі зали для проведення свят чи інших заходів, їдальня, харчоблок, санітарні вузли, кабінети лікаря, керівника та вихователів. Будівля повністю газифікована, проведена електрика та всі комунікації. Тут створені гарні умови для дітей-сиріт. У такому будинку вони житимуть, харчуватимуться, проводитимуть дозвілля, а вчитися будуть у місцевій загальноосвітній школі.
У нашому районі, за словами Миколи Єричука, налічується 15-16 дітей-сиріт, але якщо хтось захоче туди потрапити з інших районів, то йому не відмовлять. Перш, ніж створити подібний заклад (до речі, аналогів немає в усій Україні), Микола Григорович відвідав Оршівецькій (на Кіцманщині) та Сокирянський будинки дитини, вивчав, як там налагоджена робота, і тільки тоді наважився на такий важливий крок.
Наостанок нашої розмови зізнається:
-  Я хочу зробити від себе особисто такий подарунок знедоленим діткам. Мені абсолютно нічого не потрібно на взамін. Таке моє особисте рішення. Нині потрібно якось вирішити питання передачі будівлі, щоб вона якомога швидше відчинила двері для своїх вихованців.


  • Автор:Емілія СЛЮСАР.Фото Дмитра ЯКОВІЦИ
  • Джерело: "Рідний край" від 28.03.2014