Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Великий Кучурів (Сторожинецький район)

Новини села

28.03.2014 12:28

БОГ ДАРУВАВ ЙОМУ СОТНЮ ЛІТ |  Життя територіальних громад

Тепер Георгій Костянтинович живе удвох із сином Михайлом, якому 58. Обидва чоловіки, як можуть, ведуть домашнє господарство і самі дають собі раду. У Пентелейчука-старшого дружина померла три роки тому у віці 87 літ, а у Пентелейчука-молодшого - вже 14 літ на заробітках в Італії. Туди забрала й двох дочок - Людмилу і Ніну, сина Дмитра та внучку Анастасію. Михайло працює позмінно у Чернівцях, у локомотивному депо. Тож, є трохи часу, щоб приглянути за батьком.
Наш герой був третьою дитиною у сім'ї (старші - Іван та Домніка), а після нього з'явилася на світ ще й Сільвія. Тож, матір з батьком виховали і поставили на ноги усіх своїх чотирьох дітей. На жаль, крім Георгія, вже нікого немає серед живих. Їхній будинок знаходився неподалік місцевої річечки Дереглуй, а згодом Георгій зведе свою власну оселю майже навпроти батьківської.
Його доля була насичена різними подіями - й веселими, й сумними. Наш герой був двічі жонатий. Вперше одружився на дівчині Сільвії, коли йому було всього 18 років. Від першого шлюбу народилася дочка Анна, з якою батько й тепер підтримує тісні стосунки. Вона часто його провідує (живе неподалік), допомагає обидвом чоловікам з домашніми справами. Після одруження молодого чоловіка призвали до служби в армії, а коли почалася Велика Вітчизняна - пішов на
фронт. На війні він провів три роки і вісім місяців, двічі був пораненим, відновлював здоров'я в Одеському госпіталі. Бог дарував йому життя - і він повернувся додому.
Одинадцять років відпрацював на залізній дорозі у Чернівцях, 32 роки -інспектором у фінвідділі при сільській раді (на той час існувала така посада і така структура). А коли вийшов на заслужений відпочинок.
- Тато лише один раз, 25 років тому, лежав у лікарні з бронхітом, - каже Михайло. - Звісно, якщо не брати до уваги фронтові поранення. У нього ще добрий, як на його поважний вік, зір - окулярами не користується. А ось зі слухом - проблема: треба добре покричати на вухо, щоб почув. Ще й п'ять років тому він працював на городі, а тепер вже не може. Він щодня встає дуже рано і постійно спершу йде у стайню, щоб перевірити, як там його курочки і голуби, яких любив все життя. І тепер ця любов не зникла. Більше сидить у хаті, дивиться телевізор, а коли вигляне сонечко - то на лавиці під вікном.
Їсть небагато, але хоче доброго. Іноді може й 50 грам випити, але не більше. Він дуже радіє, коли приходять дочка чи внуки. Ми сподіваємося, що в його ювілейний, сотий, день народження до оселі навідаються гості. То буде для нього велика радість.

  • Автор:Емілія СЛЮСАР.Фото Дмитра ЯКОВІЦИ
  • Джерело: "Рідний край" від 21.03.2014