| 18 лютого 1408 року |
Перша писемна згадка про населений пункт в грамоті молдавського господаря Романа ІІ (1447-1448), який подарував село пану Петря сину Томи.
|
|
| 15 березня 1490 року |
Перша писемна згадка про існування церкви в Сторожинці.
|
|
| 24 квітня 1854 року |
Адміністративним рішенням з Відня Буковину було поділено на 15 повітів. Серед них був і Сторожинецький повіт.
|
|
| 31 серпня 1868 року |
У Сторожинці діє повітова управа та повітовий суд.
|
|
| 21 травня 1904 року |
Сторожинець отримує статус міста.
|
|
| 1910 рік |
Відкрито пам’ятник австрійському імператору Францу Йозефу І (1848-1916рр.).
|
|
| 1914-1918 рр. |
Процвітаючий розвиток міста був перерваний І світовою війною.
|
|
| Листопад 1918 року |
Окупація Буковини, в тому числі і Сторожинця, румунськими військами.
|
|
| 1919 рік |
Невдала спроба перейменувати м.Сторожинець у Флондорени за прізвищем поміщицької родини, якій колись належало це поселення.
|
|
| 28 червня 1940 року |
Приєднання Буковини та м.Сторожинець до УРСР у складі СРСР.
|
|
| 5 липня 1941 року |
Повторна окупація м. Сторожинця румунськими військами.
|
|
| 30 березня 1944 року |
Звільнення м.Сторожинець радянськими військами. Початок відбудови міста.
|
|
| 1967 рік |
Споруджено Палац культури, кінотеатр «Жовтень».
|
|
| 1970р. |
Побудовані універмаг, поштамт, ресторан «Пролісок» та ін.
|
|
| Серпень 1991 року |
Сторожинчани привітали утворення незалежної, соборної, демократичної Українсько держави.
|
|
| Історична справка |
Місто Сторожинець, після Чернівців, одне з найбільших, найгарніших, найбагатших на визначні місця куточків області. Сторожинець – справжнє місто-сад. На одного мешканця тут в середньому припадає понад сорок квадратних метрів зелених насаджень. Цей квітучий районний центр вабить гостей тінистими парками і садами, прямими вулицями, гарними, ошатними будівлями, пам’ятниками. Гордістю Сторожинця є державний дендропарк, який знаходиться на території лісового технікуму. Тут росте до 1200 видів дерево-чагарникової рослинності. Крім цього, є розсадник площею 5 гектарів, два штучних ставка, альпінарій, ботанічний майданчик. Другою батьківщиною став Сторожинець для представників флори , завезених з Північної Америки, Канади, Англії, Норвегії, Португалії, Бельгії і навіть далекого Австралійського континенту. Місто лежить у мальовничій долині, на лівому березі річки Сірету, біля підніжжя Карпат.
У сиву давнину там, де нині розкинулось місто, на лівому березі швидкоплинного Сірету, стояв сторожовий пост древніх русичів - сторожинець. Звідси, повідають, і пішла назва міста.
Першими мешканцями поселення були лісоруби. Найдавніша писемна згадка про Сторожинець зустрічається в літописі під 1448 роком.
Зі сторінок тогочасних літописів відкривається картина гніту, визисків і безправ’я селян. Кріпацтво важким тягарем лежало на плечах простих людей.
У 1774 році Австрія прилучила до себе Буковину, а з нею – Сторожинеччину. Початок нового століття став початком великих змін, масово прибували австрійці, німці, почали діяти школи з німецькою, румунською та українською мовами викладання.
З другої половини XIX століття почалось швидке зростання населення міста. Будуються цегельний і лісопильний заводи, ґуральня, залізнична вітка Глибока – Сторожинець – Берегомет. З’їжджаються угорські і румунські комерсанти, судові і банківські чиновники.
Своєрідним осередком культурного життя тогочасного Сторожинця стала родина повітового лікаря Атанасія Окуневського, учасника міжнародного медичного конгресу 1897 року в Москві. Його дочка – Софія Окуневська по закінченні медичного факультету Цюріхського університету працювала у Львові та інших західноукраїнських містах.
Це була перша українська жінка – лікар в Австро – Угорщині. Вона володіла багатьма іноземними мовами, мала неабиякий літературний смак.
Гостинний дім Окуневських у різний час відвідали письменники Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Наталія Кобринська. “Буковинська орлиця” відзначала значний вплив Софії Окуневської на формування свого світогляду. “Від неї пішло мені те світло, за яким я так тужила, невиразно мріяла. Вона заговорила до мене українською мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу – по-українськи”, - зізнавалася згодом О.Кобилянська. У будинку Окуневських лягли на папір перші новели “Синьої книжечки” Василя Стефаника.
Нове століття ознаменувалося новими подіями. У 1903 році у Сторожинці відкрито приватну гімназію. А 21 травня наступного року Сторожинець нарешті отримав давно заслужений офіційний статус міста. Торгівля, індустрія, сільське господарство, наука, освіта і культура розвивалися високими темпами. Але почалася перша світова війна, яка закінчилася для краю новим статусом: Північна Буковина стала частиною королівської Румунії. Безпросвітна ніч жорстокої реакції нависла над містом, як над усім краєм. У 1921 році офіційною стала одна мова – румунська, а українську мову заборонено.
У 1940-му році, 28 червня Північна Буковина була зайнята радянськими військами . А вже 5-го липня 1941 року вулицями Сторожинця проходили війська фашистської Німеччини. Змінювалися окупаційні режими, а місто жило і боролося, мужньо долаючи лихоліття воєнного часу, післявоєнні голодні роки.
Нова сторінка літопису Сторжинеччини відкрита із набуттям Україною незалежності. Відроджуються традиції більш, ніж вікової давності, місто росте і розбудовується та з надією дивиться у завтрашній день.
|
|
