Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Стара Красношора (Сторожинецький район)

Загальні відомості

Карта села

Карта села Старої Красношори

Історико-краєзнавча довідка

Історико – краєзнавча та соціально – економічна довідка

про село Стара Красношора

 

Життя на території сьогоднішньої Старої Красношори з”явилося з давніх – давен. Підтвердженням тому є археологічні знахідки, зроблені в різні часи. Тут знайдено, зокрема, уламок мамотового бивня, кам”яні рубила, скребки, сокири, що є  підтвердженням того,  що тут жили люди ще в період кам”яного віку. Цьому сприяла місцевість багата рослинним і твариним світом, розташована серед гір і лісів,  що сприяло захисту населення від нападу ворогів, особливо в період монголо – татарської навали. Через село проходив шлях прочан до  Сучави. Тут  вони находили гарні місця для відпочинку, а деякі з них осідали в цих місцях. Засновували свої господи німці, чехи,  поляки, люди інших національностей.

У ХІХ та на початку ХХ століття, як і вся Буковина, село входило до складу Австро – Угорщини. На початку ХІХ століття село розрослося, тому виникла потреба у будівництві релігійних та освітніх споруд. В 1825 році в селі побудовано костьол, а в 1827 році відкрито школу для дітей польської громади.

Переселенці побудували  склозавод (гута). Від цього село почали називати Гутою. Для виготвлення скла і скловиробів викорисовували місцеву сировину та завозили її аж з-за Дністра. В 1817 році сталася пожежа і завод згорів. Відбудовували його вже в Новій Красношорі. А за селом так і закріпилася назва Стара Гута. В 1904 – 1905 роках відкрито нову школу. Перед другою світовою війною в селі  нараховувалося понад 500 господарств, але в 1940 році близько 300 родин німців виїхало до Німеччини, а після війни багато родин виїхали в  Польщу.

До 1959 року села Стара Красношора і Нова Красношора були єдиним селом, але у зв”язку з укрупненням село Стара Красношора було приєднано до Красноїльської селищної ради як хутір, а село Нова Красношора – до Чудейської сільської ради. У 1995 році   була створена Старокрасношорська сільська рада. В даний час в селі нараховується 233 господарства. В селі працює школа, дитяча дошкільна установа, медичний пункт, клуб, поштове відділення, АТС на 200 номерів. Населення в основному займається сільським господарством. Створено фермерське господарство “Зубровиця”.

В селі  є 45 автомобілів, 52 мотоциклів, 5 трактора, багато різного сільськогосподарського інвентаря та обладнання.

 

 

Панчишин І.А. – Старокрасношорський сільський голова (1995-2006 рр.).

Ресурси та інфраструктура

Населення (станом на 1 січня 2012р.): 850 чол.

Відстань до міста Чернівці: 55 км.

Покриття мобільним телефонним зв’язком: МТС, Київстар, Djuce, Life.

Заклади:

 

1

Пошта

Є

2

Міліція

Немає

3

Медичні заклади

Є

4

Банківські установи

Немає

5

Навчальні заклади

Є

6

Клуби, бібліотеки, заклади культури

Є

7

Культурно-мистецькі колективи

Є

8

Краєзнавчі, художні, меморіальні музеї

Є


Природні ресурси, пам’ятки:

 

1

Лісові угіддя

Є

2

Угіддя реліктових, лікарських рослин

Немає

3

Водні ресурси (річки, мінеральні / лікувальні джерела)

Немає

4

Гори (схили, тощо)

Є

5

Інші природні ресурси (мінерали, копалини, тощо)

Немає

6

Пам’ятки природи (печери, скелі, урочища,  тощо)

Є

7

Пам’ятки історії та архітектури (замки, церкви, тощо)

Є

 

Подорож до Старої Красношори

Стара Красношора
СТАРА КРАСНОШОРА – гірське село, розташоване на північний захід від Красноїльська на висоті 465 метрів, з населенням 850 мешканців, більш ніж 70 відсотків з яких складають поляки. Решта – румуни. Є й трохи українців.

 

Поселення на місці сьогоднішньої Старої Красношори виникло за часів Молдавського князівства. Із входженням Буковини до складу імперії Габсбургів львівський купець Абрагам Крігсгабер бере у довгострокову оренду колишні монастирські землі на північ від Красної (теперішнього Красноїльська) і в 1793 році заселяє її чеськими німцями – лісорубами і склодувами.





Саме німці і склали основу майбутнього поселення, яке отримало назву Гута Красна та збудували першу на Буковині гуту (склозавод), що виробляла порожнє та листове скло. Вже наступного року з’явилися свідчення, що «гута в Красному виробляє найкрасивіше скло і збут такий великий, що виробництво не встигає задовольняти всіх покупців… Виготовлене скло дуже гарне і чисте, проте там, біля гути, немає кременю чи скляного піску, натомість пісок з великими видатками довозиться з Угринковців Заліщицького округу, а тигельна глина – з Любачівської домінії. Тільки густий ліс і легкість виробництва поташу породили гуту в Красному".




У 1803 році до Красної Гути прибули ще одні колоністи, на цей раз з Польщі. Це були так звані «чадецькі гуралі» - польський аналог гуцулів. Умови для їх переселення сюди створив австрійський уряд Габсбургів, якій проводив політику вимішування народів, що проживали на території імперії. Чадецькі гуралі є римо-католиками, але відрізняються від звичайних поляків мовою, одягом, побутом, традиціями, кухнею.




В той час на схід від Красної Гути відкрили ще один склозавод. Разом ці дві гути виробляли за рік 120-140 тис. штук скляних виробів, більшість з яких імпортували за кордон: у Молдавію і навіть у Туреччину. Але к 1812 році майже весь ліс навколо села було вирубано і обсяги виробництва почали скорочуватися. А через 5 років гута взагалі згоріла і скляне виробництво у Красній Гуті припинилося назавжди. Замість старої гути відкрилися нові в Красній та Лунці, а до поселення прикріпилася назва Стара Гута, яка й використовувалася до окупації Буковини румунами наприкінці Першої Світової війни. При румунах село називалося Crasnişoară Veche, а з приходом совітів отримало сьогоднішню назву – Стара Красношора.




Незважаючи на припинення виробництва скла, поселення продовжило розвиватися. У 1827 році в Старій Гуті відкрито першу школу, а ще раніше, у 1825 році – римо-католицький костел.




Перебудований костел Семи Скорбот Матері Божої (або як кажуть поляки – «Матки Боскої Болісної» і сьогодні є домінантою центра села. Щоправда, остання «реставрація» зіпсувала вид храму: в наші дні він зовсім не дихає старовиною.






Проте поруч милує око стара будівля сільської ради під червоною черепицею.

 

 


Фотогалерея