Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Новобросковецький старостинський округ

Новини

29.03.2011 14:36

ХЛІБ НАШ ЩОДЕННИЙ |  Економіка та бізнес

Підприємство райспоживспілки “Сторожинецький хлібозавод” переживає не найкращі часи. Колишній монополіст з виробництва найнеобхіднішої продукції в районі втратив головну сферу реалізації - освітянські заклади. Саме в школах та садках раніше споживали хліб, збагачений йодом, виготовлений на згаданому підприємстві.
-   Так, переможцем тендеру, проведеного за всіма вимогами, стало приватне підприємство з Чернівців, яке запропонувало хліб на десять копійок дешевший, ніж місцевий виробник, - зауважив заступник начальника відділу освіти райдержадміністрації Г. Береговенко.
Слід сказати, що, попри згаданий вище факт, продукція “Сторожинецького хлібозаводу” має свого покупця навіть з врахуванням останнього підвищення на 30 копійок.
-   Це підвищення - вимушене і цілком виправдане, - підкреслили в бухгалтерії підприємства.
Ціни встановлено з врахуванням всіх затрат, при нульовій рентабельності. І все ж підвищення не залишилось непоміченим і викликало окремі нарікання. А ще - стало приводом для навідин підприємства.
Тяжко впізнати в нинішньому приміщенні колишнє - процвітаюче, збудоване за типовим проектом і здане в експлуатацію в 1972 році. Сьогодні воно виглядає невиправдано громіздким і енергоємким. Єдиний на весь район, хлібозавод випускав тоді в день стільки продукції, скільки тепер - за місяць: понад 30 тонн. Звичайно ж, в широкому асортименті, значно вищої якості: борошно використовували лише з твердих сортів пшениці. Окрім чотирьох печей, працював ще й кондитерський цех.
Сьогодні, щоб не витрачати зайвих калорій, єдину діючу піч довелося відгородити від надто великого основного
приміщення мурованою стіною. Працюють в одну зміну - нічну: щоб вранці хліб потрапив у мережу ще теплим. Нагрівають піч, як і колись, - дровами. Так дешевше, ніж на електриці. Але останнім часом подорожчали й дрова.
На питання, чи задовольняє споживачів якість хліба, начальник виробництва Г. Є. Гризюк відповідає відверто:
- Звичайно, не завжди. Адже все залежить від борошна і режиму роботи, складників.
Тим часом працюють на сировині з фондів АПК, завозять з Тернопільщини, частково - з Неполоківців. У спину “дихає” дефіцит: запаси закінчуються, нового нічого немає. Тривожно й колективу: як-не-як, тут таки мають роботу з мінімальною платнею близько чотирьох десятків сторожинчан. Окремі мають досвід ще з радянських часів. Умови праці далеко не ідеальні: коло печі - спекотно, а за межами приміщення - холод. Опалювати величезні площі - нерозумно і нереально за існуючих фінансових умов.
-  Ми здаємо частину приміщень в оренду двом підприємцям. Але це - мізер, - відповідає на запитання щодо використання площ головний бухгалтер Л. І. Сельська.
Вона має рацію: більше 2/3 все-таки не використовується.
- Щодо нашої фінансової діяльності, то, насамперед, дбаємо, щоб не було заборгованості ні перед людьми, ні перед бюджетами - місцевим, державним, пенсійним фондом. Це - значні суми. Приміром, у 2010-му лише податків на додану вартість було перераховано 140 тисяч гривень, - продовжує Любов Іванівна.
Щодо конкуренції, то складати її сучасним міні-пекарням “Сторожинецький хлібозавод”, працюючи на застарілому обладнанні, не завжди може.
Тож, постає цілком закономірне питання: бути чи не бути колишньому флагману промисловості району? Зважуючи усі “за” та “проти”, приходиш до висновку, що права на поразку підприємство немає: аморально залишити без роботи цілий колектив. До того ж - професійних хлібопекарів, які володіють “азами” цієї професії з часів “натуральної” продукції. По-друге, все ж таки хоч частина матеріальної бази колишнього заводу використовується. Та й асортимент тут зберегли: хліб випікають не тільки формовий, а й “стаханівський”, “закарпатський”, батон нарізний, плетінку, калачі (на замовлення), булочки, тістечка і т. п. Реалізують хлібобулочну продукцію з мінімальними торговельними націнками через мережу магазинів райспоживспілки.
Прогнозувати щось - справа далеко не вдячна, зважаючи не стільки на кризову ситуацію в економіці, а й на природні аномалії. Чи будемо з урожаєм вже через рік?
Достеменно тільки одне: хліб - головне багатство, цінність, основа життя. Не тільки духовний, а й матеріальний. І треба частіше про це згадувати і випікаючи, і споживаючи його.

ЯКОМУ ХЛІБУ НАДАСТЕ ПЕРЕВАГУ?

Степан Григорович ТАЛАХ, контролер, сторожинчанин:

- Мені особисто подобається продукція берего-метської          хлібопекарні.
Особливо - з додаванням кукурудзяного борошна. Хліб подорожчав, бажано, щоб став смачнішим, але цього не помітно. Ще іноді купую в магазині "Катруся" буханці з пекарні ПП Балінова.









Олена Семенівна ПУХ, пенсіонерка:

- Хліб став дорожчим, але не смачнішим. Я найчастіше купую формовий, чернівецького хлібозаводу, а ще люблю плетенки з "Червоного маку". Якийсь час брала продукцію пекарні ПП Балінова, але дуже м'які буханці, не вріжеш. Живу аж під Ропчею, там є магазин, куди постійно привозять чернівецькі вироби. Тому проблем не маю.









Сергій Вікторович ДРОЗД, тимчасово не працює:

- Ми беремо чернівецький. Хоч хліб подорожчав, але, на жаль, якість не помінялась на краще. Дивує, чим керуються хлібопекарі: адже зерно і борошно - з одного урожаю, то за рахунок чого йде ріст? Сторожинецького хліба не їли, відколи завод перестав існувати в первозданному вигляді. Не можу судити про смакові якості цієї продукції. Звичайно, колись була смачною...








Марія ШКРОБАНЕЦЬ, домогосподарка з Великого Кучурова:

- Вже багато років поспіль споживаємо продукцію Чернівецького хлібозаводу №1. Не тільки тому, що у наш магазин завозять вироби цього підприємства, а тому, що смакує. І формовий хліб, і батони - тільки згаданого виробництва. Нерідко печу вдома, власноруч. Виходить не гірше, всім подобається. Добрі відгуки і про берегометський, але нам не завозять.









Анжела ІРІЧУК, жителька Нових Бросківців:

- Купуємо хліб виключно чернівецького хлібозаводу №1, з печаткою. Так само й батони. Найчастіше - в магазині "Престиж". Є, звичайно, дешевша продукція інших виробників, але я не міняю своїх смаків, як і вся родина.

  • Автор:Лариса ЛЄВІНА.Фото Дмитра ЯКОВІЦИ
  • Джерело: "Рідний край" від 25.03.2011 року