Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Нові Бросківці (Сторожинецький район)

Новини села

14.07.2014 09:37

Вівчарів багато, а проблеми - одні і ті ж |  Сільське господарство

У ДОПОМОГУ - ДОЇЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ ЗА 16 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ!

- Нема куди здавати овечі м’ясо, вовну, - ділиться проблемами Марія Тодорівна КОЗАК з Нових Бросківців. - Маю 200 дійних овець і ще з 150 малих. Хотілося б хоч двадцять-тридцять тих, які важать по 20-25 кг, продати, адже утримувати таку кількість складно - як фізично, так і матеріально. Але нема покупців - є бажаючі хіба що купити їх за півдарма. Але ж треба врахувати затрати на корми, оренду та обробіток поля (паливо ж подорожчало). Також тварин потрібно постійно стригти. Люди, які виконують таку роботу, просять 15 гривень за підстригання однієї вівці. Уявіть, скільки мені потрібно заплатити, щоб підстригти 350! Більше трьох тисяч гривень! Добре було б, якби ще можна було покрити витрати, продавши вовну. Але ж цей товар нині не в попиті: його вартість складає 3-5 гривень за кілограм! А скільки треба вовни на той кілограм!
Ще у близько трьох тисяч гривень обходиться доїння та випасання овець (для такої праці слід залучити як мінімум двох-трьох людей). А ще ж потрібні кошти на вакцинацію ягнят та овець, щоб вони не підхопили   інфекційну хворобу. Бажання займатися вівчарством з'явилося у Марії Козак шість років тому. Тоді вона оформила кредит на суму 60 тисяч гривень (!), який згідно з договором  потрібно сплатити протягом    наступних    10    років (заборгованість погашатиме ще
чотири роки). За ці кошти придбала 50   ягнят,   згодом   докупила   ще півсотню. Щоб утримувати вівці, жінка придбала у Бобівцях ферму з двома приміщеннями. Просто диву даєшся, як Марія Тодорівна все встигає: і працювати на газорозподільній станції (разом зі своїм чоловіком), і поратися по господарству (крім овець, жінка вигодовує 5 свиней, дві корови (ще 2 не   так   давно   продали),   теля, птицю...). Сім'я обробляє поле...
- Щоб впоратись, слід пізно лягати спати і до схід сонця вставати, - зауважує жінка. - У мене є двоє дітей, але вони не мають можливості мені допомагати по-господарству, бо живуть зі своїми сім'ями далеко від мене: донька Наталя - у Мамаївцях, що на Кіцманщині, а Галина - у Глибоцькому районі. Водночас, діти дбають про мене: знайшли у Інтернет-мережі оголошення про продаж обладнання для доїння овець і замовили його за 16 тисяч гривень (!). Я отримала посилку зі столиці, але поки що не використовую обладнання.
Такий прилад спільного іноземно-вітчизняного виробництва можна одразу застосувати для доїння двох овець. Згідно з інструкцією, за годину можна видоїти сто тварин.

«А КОМУ ПОТРІБНА ВОВНА?»
Дмитро Ілліч ДОСКАЛЮК з Ропчі
займається вівчарством майже 5 років. Нині утримує 142 вівці. Проблеми у нього такі ж, що як і в інших власників особистих господарств: ніде здавати " м'ясо та вовну.
- Близько 400-500 кілограмів вовни нині тримаю вдома, чекаю, що може щось змінитися на краще, - стверджує чоловік. - Колись держава заохочувала займатися вівчарством, виплачуючи фермерам дотацію за здану вовну - 10-15 гривень за кілограм. Нині ж праця селянина зовсім не ціниться. А сільському господарству потрібна підтримка. Адже це - важка праця. Треба ж випасти, видоїти вівці (вони дають по 30-32 літри молока за одне доїння), виготовити будз та бринзу (зі ста літрів виходить до 20 кг)... Дмитро Ілліч вважає, що займатися вівчарством може тільки той, кому справді подобається ця справа.
Він теж свого часу не побоявся можливих ризиків, хоч працював зовсім за іншим фахом (п'ять років був інспектором у страховій компанії). Чоловіку вселила віру підтримка рідних: дружини, доньки Анни-Марії, яка закінчує медколедж, синів - Іллі, який пішов слідами матері і нині викладає французьку мову, та 22-річного Костянтина, який закінчив лісовий коледж, а нині допомагає батьку поратися по-господарству
- А ще свого часу дуже допомогли облаштувати ферму сільський голова І. Олар, ПП В. Ілько, начальник цеху ДП «Сторожинецький лісгосп» І. Сокирко, лісники Г. Готопило та Г. Гушулей, - каже Дмитро Доскалюк.

ЄДИНИЙ ДОХІД - З РЕАЛІЗАЦІЇ БРИНЗИ, БУДЗА
Єдиний дохід, який отримують нині вівчарі - з реалізації бринзи, будза, які вони виготовляють.
-  Продаю продукцію на міському продовольчому ринку щонеділі і щочетверга, - каже Марія Козак. - Але нині не всі люди мають великі статки, тому стараються обходитися без бринзи або будза за 50-55 гривень за кілограм. Якби ж були приймальні пункти, де можна було б здавати гуртом продукцію вівчарства! Ми з задоволенням виставляли її на «Красноїльській полонині». Тоді, окрім іншого, продавали шашлики та шурпу Також схожі ярмарки та продуктові виставки відвідувала у Чернівцях, Кіцманськомута Вижницькому районах.
-  Не маю торговельного місця, тому реалізую продукцію вівчарства безпосередньо вдома, - говорить Дмитро Доскалюк. - Популярністю користується «фірмовий» будз, який піддаю коптінню. Прикро те, що на забійному пункті не приймають овече м'ясо, а спеціального приймального пункту взагалі немає. Сім років тому ягня можна було продати за 350 гривень. Його вартість досі не зросла, але ж скільки кормів я міг купити на ці гроші тоді і тепер.

Поспілкувавшись з власниками отар, ми задумались: нині серед населення користуються популярністю ковдри, набиті овечою шерстю, бо вони виготовлені з екологічно-чистої сировини і надовго зберігають тепло. Тож, чому у районі, жителі якого утримують майже 9 тисяч овець, ніхто не візьметься за відкриття пункту для прийому вовни, який би виконував посередницьку функцію між фермером та переробним підприємством? Як розповіли в управлінні агропромислового розвитку РДА, чотири роки тому подібне підприємство існувало у Путилі. Нині ж скуповують для її переробки аж у Чернігівській області. Власникам овець, ясна річ, не скуповуються транспортні витрати, якщо возити цей товар самотужки. А відкриття спеціального пункту прийому вовни, крім очевидної вигоди і непоганого заробітку, суттєво допомогло б сільськогосподарським виробникам...


  • Автор:Олеся ДЛУЖАНСЬКА. Фото Дмитра ЯКОВІЦИ і автора
  • Джерело: "Рідний край" від 11.07.2014