Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Сторожинецький район

Новини

21.01.2014 15:27

Соборність і свобода - це цінності, які наш народ впроваджує в життя протягом усієї своєї історії |  День для святкування

Шановні краяни!
Двадцяте століття залишило нам у спадок значимі події, які, віддаляючись, не втрачають своєї актуальності, а з часом потребують глибокого оцінювання історичного досвіду боротьби за свободу, незалежність і державність. До таких подій належить 22 січня 1919 року - день ухвали Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.
Сьогодні виповнюється 95 років з дня проголошення Акта злуки.
Цю знаменну дату в українському історичному календарі – 22 січня 1919 року ми лише тепер, набувши державної незалежності, починаємо осмислювати на громадському і державному рівнях.
Характерно, що ідея соборності час від часу набувала нової актуальності залежно від історичної ситуації.
На своєму віку Україна двічі мала нагоду стати державою: в середині сімнадцятого століття та в 20-х роках минулого століття. Та скористатися тими історичними шансами не поталанило.
Але співзв´язок: рід-народ-держава ніколи не гинули остаточно.
В середині 17-го століття в національній свідомості українського народу відбулися кардинальні зміни.
Суспільний запит, вперше після розпаду Київської Русі, знову підніс на перший план державницьку ідею, провідником якої став Богдан Хмельницький.
Козацько-селянське повстання за Україну без “холопа і пана”, очолене гетьманом, переросло в могутню національну революцію. Вона піднесла на щит ідею об´єднання в єдину державу усіх етнічних українських земель.
Однак після смерті Богдана без згуртованості й однодумства запал загального піднесення поступово згас. Ні Петрові Дорошенку ні Іванові Мазепі, ні Пилипові Орлику‚ ні багатьом іншим патріотам не вдалося об´єднати землі і народ України. Але неозоре народне поле виявилося рясно засіяним родючим насінням волі, справедливості, правди.
Знаменною віхою ідеї соборності стало створення в Україні Кирило-Мефодіївського товариства в середині 19 століття. Члени цього товариства закликали всіх слов’ян об’єднатися у добровільний союз - федерацію, в якому кожен народ мав би свою державу-республіку, свій громадський устрій, свою мову, свою літературу.
Крім того вони виступали проти будь-якої національної і релігійної ворожнечі. Діяльність цього товариства стала кульмінаційною віхою українського національно-визвольного руху в 40-х років дев’ятнадцятого століття.
Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Грушевський і багато інших українців стали на чолі десятків, а потім сотень і тисяч просвітників, та революціонерів.
Ідеї єдності, свободи, братерства, національної самобутності дедалі глибше і ширше вростали в суспільну свідомість пронизуючи її почуттям патріотизму.
Революції 1917-1919 років в Російській і Австро-Угорській імперіях вивільнили енергію мас, зробили можливою і Українську національну революцію.
Це був той час, та щаслива нагода, коли мрія багатьох поколінь українців про об´єднання в єдину соборну державу набула реальних обрисів.
22 січня 1918 року Українська Центральна рада своїм четвертим Універсалом оголосила Україну суверенною державою. А через рік того ж дня на відкритті Конгресу Трудового Народу України було урочисто проголошено про об´єднання двох гілок українського народу, двох частин України, східної і західної в одну соборну Українську Народну Республіку.
Як відомо, за конкретних обставин 1919 року повністю реалізувати ідею соборності не вдалося, як не вдалося і відстояти Українську Народну Республіку.
Проте існування Української Народної Республіки, хай і нетривале в часі, стало принципово важливим, доленосним для українського державотворення.
Без перебільшення можна сказати з Української Народної Республіки почалося державне життя України в двадцятому столітті.
В документі, який увійшов в історію як Акт злуки, наголошувалося: „Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України національним святом - Днем Соборності.
 Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об'єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.
Події січня 1919 року стали героїчною сторінкою історії, безцінним надбанням духовної скарбниці українського народу, свідченням його величних звитяг і драматичних невдач.
Українська революція 1917-1920 років поклала початок тісному, масовому і плідному єднанню наддніпрян і галичан у військовій, політичній, освітянській та культурній сферах.
Потім був етап не менш суперечливий і трагічний, але від цього не менш героїчний і доленосний для розвитку Української держави. Попереду був НЕП, колективізація й голодомор, Велика Вітчизняна війна, в ході якої сталося визволення України, від німецько-фашистських загарбників.
У липні 1944 року після багатомісячних переговорів була підписана Люблінська угода з польським урядом, згідно якої Польща відмовлялася від своїх претензій на Західні області України.
Вперше у своїй історії Україна соборувала майже всі свої землі, територіальна цілісність була досягнута.
На кінець 20 сторіччя й набуття незалежності Україна мала свою, міжнародну визнану, соборну територію, кордони якої були закріплені відповідними міждержавними угодами.
Соборність і цілісність України була задекларована Верховною Радою України у 1991 і 1996 роках. Коли було відповідно прийнято Акт про державний суверенітет і нова Конституція України.
Оцінюючи події 22 січня 1919 року з історичної точки зору, необхідно відмітити, що Акт злуки зіграв велику роль у формуванні національної політичної думки, а також в формуванні державного мислення українського народу.
Крім того, Українська держава отримала в спадок  демократичні традиції і символіку Української Народної Республіки.
Соборність і свобода - це цінності, які впроваджує в життя наш народ протягом усієї своєї історії. Це надійний фундамент, на якому будуються міць і майбутнє українського суспільства.
І ми гідно приймаємо виклики сучасної складної епохи.
Тому що це - наша спільна відповідальність перед нащадками за збереження і зміцнення вільної та єдиної України. Ми можемо мати різні точки зору. Нас можуть розділяти сотні кілометрів. Але ми усі - єдиний український народ.
Кожен з нас прагне до кращого. Ми всі хочемо бути прикладом для своїх дітей. Долаючи сучасні негаразди, ми шукаємо та знаходимо злагоду, ставимо перед собою завдання і досягаємо їх заради спільного блага, заради нашого краю, нашої України.
Нехай відчуття єдності, як громадян однієї країни, допомагає нам будувати свою державу, свою правду і свою волю, як заповідав Великий Кобзар.
Саме у цьому і полягає сенс свята Соборності.
Зі святом вас, дорогі краяни! Добра і щастя кожній родині, кожному з вас!

  • Автор:Петро БРИЖАК, голова районної ради.
  • Джерело: Прес-служба районної ради

Tеми