Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Сторожинецький район

Новини

03.01.2014 17:16

НАТАЛІ ФЕРРАРІ ХУДОЖНИЦЯ З ІТАЛІЙСЬКИМ ПРІЗВИЩЕМ ТА УКРАЇНСЬКОЮ ДУШЕЮ |  Культура

- З ностальгією та щемом у серці і в чужих краях згадувала роки навчання у коледжі, своїх добрих наставників, що стали такими рідними, - розчулилась художниця

ТВОРЧУ ГРАНЬ ДУШІ ДОВГО НЕ АФІШУВАЛА
З дитинства Наталка захоплювалась малюванням, щоправда, нікому цього не говорила. Навчаючись у школі, а згодом, здобуваючи зовсім не творчу професію бухгалтера, паралельно жила іншим світом, що час від часу “проривався” крізь буденну сірість - дивовижні візерунки та мініатюрні картини рука вимальовувала то на полях шкільних зошитів, то конспектів, а згодом і... в робочих блокнотах вже бухгалтера Глибоцької ветеринарної лікарні, де дівчина працювала після завершення навчання у коледжі.
-   Звичка малювати за кожної ліпшої нагоди залишилася й понині, - зізнається багатогранна художниця - самоучка. - Працюючи наразі директором філії страхової компанії, іноді “грішу” навіть під час нарад (авт:посміхається). Нічого вдіяти не можу - несвідомо починаю малювати, ніби моя рука, то самостійна істота.


ПЕРША ВИСТАВКА - У СТІНАХ СТАРОВИННОГО
ТАОРМІНСЬКОГО МОНАСТИРЯ

Свого часу, внаслідок обставин, Наталці довелося як і багатьом краянкам, в пошуках кращої долі податися з рідної Глибоки до далекої Італії.
Насправді сценарій мого життя тоді більше походив на сюжет романтичного фільму про щасливе кохання - до мальовничого Неаполя вирушила не одна, а з чоловіком-італійцем, - ділиться спогадами краянка. - Та досить скоро така казка завершилась - далася взнаки майнова нерівність між нами, адже мій обранець був виходцем з дуже заможної родини. Проте, у “спадок” від “колишнього” залишилося гарне прізвище, яке стало творчим псевдонімом - Наталі Феррарі.
Тільки за кордоном буковинка таки наважилася відкрити свій талант, а сторінки блокнотів змінити на полотно. Вже згодом, створивши цілу колекцію неординарних за своїм змістом та кольоровою гамою картин, почала мандрувати Європою. Статті про українську художницю друкували в провідних італійських журналах “Vespri” та “MAGMA”.
-  На тривалий час мені пощастило оселитися в одному з, без перебільшення, найгарніших міст світу на Сицилії - у Таорміні. Старовинне містечко, що розташувалося на високих скелях над морем, відоме не тільки, як туристична мекка чи місце проведення найграндіозніших кінофестів, а ще й сусідством з вередливим діючим вулканом Етна, що частенько посипає голови місцевих жителів вулканічним попелом, - розповіла Наталі. - Тут я розпрощалася зі стереотипом, що Сицилія - пристанок італійської мафії. Насправді місцеві жителі щирі та привітні, про це свідчать потоки туристів, що не міліють ніколи.
Саме в   Таорміні художниця-самоучка зустріла митців-однодумців та спромоглася організувати свою першу виставку. Захід проходив у приміщенні одного зі старовинних монастирів, що наразі не функціонує, як культова споруда. Згодом картини Наталі Феррарі побачили поціновувачі новітнього мистецтва в Австрії, Німеччині...
- Виставки картин у Європі значно відрізняються від аналогічних заходів, що їх проводять в Україні. За кордоном відвідувачі галереї мають можливість придбати картину, що їм припала до душі, а не просто споглядати витвори сучасного мистецтва, як у вітчизняних виставкових залах, - відзначила художниця.- Вимоги у європейських критиків також інші - оцінюють лише роботу художника, а не акцентують увагу на тому, чи навчався він у відомих митців і чи досить місткий гаманець має. Шкода, що у нас не так...Хоча і серед українських художників маю друзів, творчість яких мене надихає, - це відомі буковинці В. Краснов та М. Шелегін.
Однак, виставляти власні роботи у вітчизняних галереях Наталі не поспішає, адже переконана, що її творчість просто не зрозуміють.
- Наші художники не змінюють усталених традицій - пишуть, не ризикуючи і не відходячи від стандартів, в одній кольоровій палітрі, манері виконання...Тож мої роботи матимуть незвичний вигляд, наче червона пляма на білому тлі, - ділиться Наталі.

УЛЮБЛЕНІ КАРТИНИ - У ЖАНРІ «НЮ». ОДНУ З ТАКИХ ПОДАРУВАЛА ВІТАЛІЮ КЛИЧКУ
Незвичний для українських мистецтвознавців стиль художнього мистецтва, в якому творить Наталі Феррарі, наразі є

надзвичайно популярним у Старому світі.
-  Картини виконані тушшю, під склом, оздобленим яскравими стразами, - новітнє вподобання європейських поціновувачів, - говорить художниця. - Проте, найбільше мені подобається відтворювати на полотні емоції, що віддзеркалюються в людських очах. Подібні малюнки презентувала викладачам та студентам лісового коледжу.
Є у доробку майстрині-самоучки і роботи, що, так би мовити, мають “вікові обмеження” - картини виконані в жанрі “ню” (художниця відобразила на них красу оголеного тіла).
- Моделей, які б погодилися позувати для подібних картин, обираю неординарних, які мають в собі якусь особливість, родзинку, може - енергетику, душу... - ділиться Наталі. - На моїх картинах, в основному, зображені європейки, адже вони спокійно ставляться до роботи в даному жанрі, зовсім не комплексують. Впевнена, що сором з’явився в наших душах з пізнанням гріха, тож потрібно навчитися сприймати людей такими, якими вони були створені від Початку. Мені надзвичайно подобається працювати у жонрі ню, адже не просто малюю жіноче тіло, а намагаюсь передати характер, оголити саме внутрішній світ моделі.
Зі своєю творчістю харизматична глибочанка з яскравим прізвищем, таки збирається ознайомити своїх співвітчизників. Щоправда, виставку хоче організувати в Києві, де, на думку художниці, може знайти більше розуміння.
До речі, одна з картин Наталі Феррарі вже “прописалась” у столиці - майстриня подарувала свою роботу Віталію Кличку. Наразі картина прикрашає приміщення Київського департаменту партії легендарного боксера.

«ПИШУ І НА ЖИВИХ ПОЛОТНАХ - ЖІНОЧИХ ОБЛИЧЧЯХ»
Серед знайомих та колег Наталі є, так би мовити, різні “контингенти” людей: одні знають її, як прагматичну бізнес-вумен, інші - чуттєву та творчу, і тільки найближчим Наталі відкриває свою істинну багатогранну сутність.
- Бізнес - це можливість існування, а творчість - то моє єство, - говорить художниця.
Проте, Наталі навчилася суміщати, здавалося б, такі несумісні речі. Влаштувавшись на роботу до страхової компанії, вона встигає ще й керувати власним салоном краси, який відкрила по приїзді з-за кордону. Тут, освоївши техніку
професійного візажу, почала творити красу на жіночих обличчях. Роботи Наталі, як візажиста, добре відомі майстрам мейк-апу на Буковині та поза її межами. Адже зі своїми моделями неодноразово приймала участь в престижних конкурсах.
- На жіночих обличчях, як на полотні, також стараюсь зображати своєрідні “картини”, - ділиться Наталі. - Адже малювати на живій “тканині” ще цікавіше. Особливою пристрастю для мене, як і під час творення полотен, залишаються очі...
Харизматичний характер та творчу жилку від Наталі перейняла її донька. Захоплюючись матір’ю, як особистістю, тринадцятирічна дівчинка має гарні результати в художньому мистецтві. Щоправда, коло поціновувачів її таланту поки що невеличке - тільки найрідніші. Але це - поки що...

  • Автор:Анастасія БУЧКОВСЬКА.
  • Джерело: "Рідний край" від 27.12.2013

Tеми