Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Сторожинецький район

Новини

18.12.2013 16:30

ВІН З ТИХ, ХТО ДЛЯ ЗАГАЛЬНОГО ДОБРА ТРУДИВСЯ |  Вітаємо!

З 1956 по 2003 роки він пропрацював у тваринницькій галузі, залишаючись незмінно на  посаді головного зоотехніка приміського колективного господарства.
Здавалось би, 47 літ перебувати в одному і тому ж статусі - це надто одноманітно.
Але для М. М. Олійника не те, що кожен рік, а день був сповнений чогось нового, кроком до якогось чергового рубежу, подолавши який, відчуваєш моральне задоволення. І це зрозуміло: адже свого часу обрав професію зоотехніка цілком свідомо, виважено, сподіваючись застосувати набуті знання на практиці. І це вдавалось Михайлу Миколайовичу,      вінничанину за місцем народженням, випускнику Львівського зооветеринарного інституту, який за направленням     потрапив на роботу в Сторожинецький приміський колгосп.
-  У ті часи було і дуже складно, і дуже цікаво водночас. Складно, бо продуктивність в тваринницькій галузі була надзвичайно низькою, а цікаво - бо можна було застосувати знання і займатись селекційно-племінною справою, науковими дослідженнями, - пригадує ветеран, який у ці дні переступає 80-літній життєвий рубіж.
Звичайно, краяни старшого покоління, причетні до сільськогосподарського виробництва, пам’ятають цю людину, її досягнення. Вже невдовзі колгосп, в якому працював, став передовим з виробництва молока. Адже, якщо на початок трудової діяльності річні надої на корову в господарстві сягали 1500 кілограмів, то на кінець 80-х - до 4000 (!). Багато було корів-рекордсменок, від яких за рік отримували по 6000-7000 кілограмів продукції. Так само високі були досягнення і у виробництві м’яса.
Зрозуміло, що цьому передувала велика праця, застосування нових технологій, племінна робота. Тодішній лозунг “Продовольча програма - справа всенародна” був не на словах, а на ділі рекомендацією до дії якраз для таких, як М. М. Олійник. Тих, хто трудився конкретно над збільшенням кількості продовольства для країни, зустрічаючи вранішнє сонце на полях, фермах. Один лише штрих: головний зоотехнік тодішнього приміського господарства М. М. Олійник знав чи не кожну з корів-рекордсменок на ім’я, знав скільки від неї можна надоїти молока в той чи інший період, знав багато інших нюансів розведення молочного стада.
Найменше Михайло Миколайович думав про нагороди. Але, на щастя, його праця не залишилась непомітною. А тому до численних орденів, медалей у 1972 році додалося цілком виправдане звання Заслуженого зоотехніка України.
Слід віддати належне цій людині. Він, дбаючи про високу віддачу галузі, дбав і про умови роботи тих, хто в ній трудиться, про їхній добробут, гідну оплату праці.
Сьогодні, оглядаючись в минуле, яке сучасне покоління по-різному оцінює, називаючи його “застійним”, “совковим” і т. п., Михайло Миколайович не соромиться жодного прожитого там дня. Бо він служив людям, дбав про людей. Творив те, без чого неможливо існувати. І робив це з чистою совістю і щирою душею.
-  Так, роки пролетіли... Ніби і багато їх, але так швидко минули: ніби зайшов в сад, пройшов через нього - і вийшов з іншого боку... - говорить з нотками легкого суму ювіляр.
І це його порівняння років з садом - дуже багатозначне: отже, добрі ті роки були, плодовиті.
Хай же добрими будуть і нинішні його літа, коли з мудрим спокоєм спостерігає за змінами, коли тішиться з того, що продовжується рід, підростає нове покоління. Дай Бог, щоб у кожного з них також був свій життєвий сад - з великими, гарними плодами...
Лариса ЛЄВ
  • Автор:Лариса ЛЄВІНА.
  • Джерело: "Рідний край" від 13.12.2013р.

Tеми