Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Сторожинецький район

Новини

28.03.2013 09:22

Принади буковинського туризму |  Туризм

Музеї Румунії

Ніколи ще не була в Румунії. Тому коли перетнули кордон, почала пильно вдивлятися у вікно. Хотілося якнайбільше побачити та почути. Однак ми проїжджали село за селом, і складалося враження, ніби я й не покидала України. Схожі хатки, заклопотані люди, навіть природа така ж.
Але все ж таки відмінність була: якість доріг. Тебе не підкидає на кожній ямці, не розгойдує з боку в бік. Ось чим відрізняється європейська країна (Румунія ж увійшла до ЄС), подумалось. І стало трохи соромно за нашу державу. З острахом уявляла, як відреагують румуни на наші «відремонтовані» дороги, коли ми подорожуватимемо Південною Буковиною.
Однак повернемось до суті подорожі. Спочатку ми відвідали місто Ватра Дорней. Мальовничий куточок, де проживає 10 тисяч осіб. Основний вид діяльності – туризм. Тут працюють також виробництвом сирів та деревообробкою. На карті Європи місто значиться як бальнеологічний курорт, який має три лікувальні бази.
Ватра Дорней оточена гірськими масивами: Сухард, Джюмалеу, Келімань та горою Бістріца. Тут діють три гірськолижні траси. Тому місто справедливо вважається курортом чотирьох пір року, оскільки незалежно від погоди не переводяться туристи. Нещодавно навіть відбулися міжнародні змагання з катання на санках.
Якщо вас не цікавить спорт, а більше приваблює фольклор і традиції, то можете відвідати Етнографічний музей. Для нас екскурсію провела директор Міноріка Дранке. Від неї дізналися, що в цьому приміщенні зберігається приблизно 2 тисячі цінних експонатів, які відтворюють дух та звичаї народу. Національний одяг, предмети домашнього вжитку, декоративні вироби представлені у 12-ти постійних виставках, що займають майже 600 квадратних метрів.

У місті діє ще один музей. У ньому експонуються традиційні вироби з дерева, вироблені в зоні Кимпулунг Молдовенеск. Заснований 1936 року як Музей етнографії та природничих наук, в 1967 році був реорганізований в Музей дерева. Він унікальний для Румунії, оскільки в Європі є лише кілька схожих за тематикою та цінністю експонатів. Зберігає 15 тисяч предметів, виготовлених із дерева. Базою стали етнографічні колекції Іона Штефуряка та Костянтина Бреєску. Чого тільки тут нема: 5 тисяч дерев’яних ложок, ліжко, віз, дерев’яна медогонка, якій 240 років, а найстарішому експонатові – зрубу з дерева – 670 років.
Побували ми і в музеї писанки в селі Вама. У ньому можна побачити розписані яйця з Франції, Німеччини, Угорщини, Греції, Таїланду, Китаю… Тут представлені експонати з 379 країн світу. Лише закордонних писанок понад 3 тисячі.

Духовна спадщина

Подорож продовжилась на півночі Румунії, де відвідали буковинські монастирі з настінним розписом. Йдеться про Воронець, Молдовіцу та Сучевіцу, що занесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У музеї монастиря Молдовіца журналісти змогли побачити «Золоте яблуко», надане в 1975 році Міжнародною федерацією журналістів і письменників з питань туризму. Цей трофей, що є еквівалентом Оскара у кінематографії, вручається щороку найкращим туристичним принадам у світі.
Комплекс монастиря Сучевіца підкріплений, ніби фортеця, захисними вежами з чотирьох боків, а стіни церкви оздоблені тисячами малюнків. Перша письмова згадка про Сучевіцу датована 1582 роком. Тут, у колишньому залі ради монастиря, що перетворений на музей, зберігається колекція предметів великого художнього й культурного значення.
Трохи давнішим є монастир Молдовіца, який заснований 1532 року. Його оточують стіни, 1.20 м завширшки та 5 м заввишки. Він унікальний завдяки декільком іконографічним раритетам, зокрема монументальному малюнку про падіння Константинополя. Всередині храму зберігаються меблі XVI-го ст., в тому числі крісло воєводи Петра Рареша.
Найдавнішим вважається монастир Воронець. Він побудований Штефаном Великим у 1488 році. Фахівці називають його «Сікстинською капелою Сходу» за велику фреску «Страшний суд» на західній стіні. Вражає «Дерево Ісуса» – генеалогія роду Спасителя. На фресці зображені сотні персонажів, оповитих надзвичайними орнаментами з гілок винограду, а на колонах намальовані греко-латинські філософи.
Північна стіна найбільше постраждала від негоди, та все ще можна побачити елементи фрески «Сотворіння світу» та «Спокушення Адама» (подібні є також у монастирях Сучевіца та Молдовіца). Всередині на фресках збереглися портрети самого Штефана Великого, його дружини Марії і сина Богдана.

Смаколики Буковини

Багато є цікавих місць, де варто побувати. Але для туриста головним залишається питання: де переночувати? І тут усе залежить від вашого вибору. Якщо ви звикли до комфорту, то краще зупинитися в одному з готелів. Але якщо дійсно хочете насолодитися туристичною принадою Південної Буковини, то варто обрати садибу. Це невеличкі будиночки, які місцеві жителі здають в оренду на ніч або на декілька днів. Тут вас чекає і смачна домашня кухня, і затишні кімнати, облаштовані в національному стилі.
До речі, румунська кухня будь-кому припаде до смаку. Вона формувалася протягом багатьох століть і зумовлювалася як природними умовами, так і традиціями. Румунія ділиться на шість історичних провінцій, у кожній з яких способи приготування тієї чи іншої страви дещо відрізняються. У національних стравах румуни використовують інгредієнти, що сповільнюють процес старіння людського організму. Вони також вживають багато овочів, фруктів, яєць, молочних продуктів. Напевно, саме тому їхнім стравам притаманний натуральний смак. Для приготування використовуються різноманітні приправи на основі подрібнених сухих ароматичних трав, лікувальних рослин.
Однією з популярних національних страв Румунії є чорба – суп із заправкою, який їдять в обід, зокрема «чорба де бурта» з яловичого шлунка, з курячих тельбухів, з фрикадельками.
Що стосується хліба, то його в селах зазвичай печуть самі. Домашній хліб випікають у печах, під нього обов'язково кладуть листя волоського горіха. А тонкі коржики, схожі на лаваш, печуть на вугіллі на глиняних, повернутих догори дном глечиках...
Серед солодких страв популярністю користуються плачинта (листковий пиріг з бринзою або сиром), домашні пиріжки та млинчики.
А щодо спиртних напоїв, то тут лідерами є: цуйка – фруктова горілка, яка має 20-30 градусів (переважно її готують на сливах), афената, основними інгредієнтами якої є афени (чорниці) та кукурудзяний спирт, палінка – схожа на цуйку, тільки має міцніший градус.

Повернення в Україну

Час минув швидко. Ми вже перетнули кордон й поверталися в Україну. І тут мене знову заполонили думки про наші дороги. Мимоволі подивилася на закордонних колег і побачила, що вони тримаються за спинки крісел, а на обличчі застиг подив. Щоб якось розрядити обстановку, хтось пожартував, що нещодавно просто пройшли метеоритні дощі, тому в нас усі дороги в ямах.
На щастя, було чим відвернути увагу румунських журналістів. У нас також є чим пишатися. Ми відвідали туристичні комплекси «Сонячна долина» та «Мигове». Побували в Хотинській фортеці, де для гостей розіграли справжнє театральне дійство, головними героями якого були гетьман зі своєю дружиною та писарем. Їздили в монастир Святої Анни. У Вижницькому національному парку ознайомилися з природою Північної Буковини. «Під завісу» подорожі побували на чудовому концерті танцювального колективу «Черемшина».
Ці 10 днів подарували нам чимало відкриттів. Переконалися, що Буковина – край, який має багату історичну та духовну спадщину. Тут можна не тільки відпочити на гірськолижних курортах, а відвідати різні музеї та монастирі. І сидячи в якійсь садибці біля затишного каміна, смакуючи плачинту або домашні пиріжки, із задоволенням згадувати всі принади буковинського туризму.


Tеми