Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Сторожинецький район

Новини

24.01.2013 16:21

До дня Соборності та Свободи України |  День для святкування


У житті нашого народу є події, які не тільки яскраво висвітлюють пройдений історичний шлях, а й визначають його сьогодення і майбутнє, сповнюють особливим змістом життя і діяльність суспільства, держави та особистості.
Дев’яносто чотири роки тому, 22 січня 1919 року, у літописний звід українського народу занесено саме таку віху. Того морозного дня на Софійському майдані в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки. В одну самостійну українську соборну державу об’єдналися Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка.
Збулася довічна мрія українського народу – жити вільно, однією сім’єю, на своїй землі, у своїй суверенній державі. То був пам’ятний день тріумфуючого спалаху колективної думки, загальної доброї волі, бо „соборна” означає спільна, злагоджена, та, що має згоду усіх. Наступного дня Трудовий Конгрес, як вищий представницький орган українського народу, майже одноголосно ратифікував документи про об’єднання двох державних утворень.
Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об’єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти тривалого і болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.
Проте, як відомо, тоді ми свій історичний шанс не реалізували. У тих складних внутрішніх та зовнішньополітичних умовах об’єднання завершити не вдалося.
Різні політичні орієнтації урядів УНР та ЗУНР, невміння домовитися, внутрішні незгоди всередині Директорії – все це фатально позначалося на долі націонал-демократичного проекту. Поразка національної революції відсунула довгі роки втілення в життя ідеї соборності.
Але якщо народ не в змозі самостійно розв’язувати свої проблеми, це роблять за нього інші. Системою договорів між державами-переможцями українське питання було розв’язане в найгірший спосіб. Українські землі були розмежовані, існувала проблема кордонів, національні утиски набували небаченої гостроти. Українська Народна Республіка (УНР) зазнала поразки від більшовицьких військ і втратила майже всю територію, а Західні терени з часом були захоплені Польщею. Впродовж десятиліть історіографія замовчувала сам акт проголошення злуки українських земель.
Радянський Союз, як спадкоємець Російської імперії, хотів розв’язати українську проблему в руслі власних геополітичних планів. Запропонована ним модель такого розв’язання втратила національно орієнтований стержень і була у своїй основі територіальною. Але правляча комуністична партія не могла не рахуватися з яскраво вираженою під час національної революції волею широких верств українського народу. Звідси маневри й зигзаги в національній політиці СРСР, звідси і декларації про необхідність „державного виділення пригноблених народів із складу Польщі, Румунії, Чехословаччини і об’єднання їх” в радянський робітничо-селянській республіці.
Ми маємо бачити головне – обопільний вплив ментальностей східних і західних українців все-таки створив нову якість, яка дає змогу говорити про український народ як про цілісну спільноту. Промовистим символом цієї єдності став „Живий ланцюг” між Києвом і Львовом приурочений у 1989 році до річниці Акта Злуки.
Відзначаючи День Соборності та Свободи України, ми повинні віддати шану політичної мудрості і патріотичним почуттям тодішніх політичних лідерів, ініціаторів і безпосередніх творців Акту Злуки: Лева Бачинського, Володимира Винниченка, Сидора Голубовича, Стефана Хевицького, Євгена Петрушевича, Федора Швеця та багатьох інших. Слід пам’ятати, що на їхню долю випав не тільки тріумф ухвали доленосних рішень, а й гіркота поразок.
Важливу роль у формуванні почуття національної гідності, безперечно відіграв Пророк нашої нації Тарас Григорович Шевченко. Його внесок в усвідомлення національної єдності і, разом з тим, національної окремішності можна порівняти хіба що з діянням Богдана Хмельницького.
Ідеї єдності українських земель знайшли своє відображення в декларації Головної Руської Ради, проголошеній в 1848 році, в діяльності Михайла Драгоманова, галицьких „народовців”, творчості Івана Франка, Юрія Федьковича, Юліана Бачинського, Миколи Міхновського, Михайла Грушевського та інших.
Оцінюючи значення Акту Соборності, треба розуміти, що він спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну соборну державу. Він став могутнім виявом волі українців до консолідації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні  десятиліття залишалась чи не єдиним незмінним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.
Незалежна Україна в кінці ХХ століття стрімко увійшла у світове співтовариство, отримала широке міжнародне визнання. Подальша її інтеграція, насамперед до європейської спільноти, потребує виваженої державної політики у міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення, знаходження балансу між динамічними політичними реаліями і пріоритетами національних інтересів, забезпечення іміджу України.
Оглядаючи величні і драматичні події, в яких спалахнула яскрава зірка всеукраїнського єднання, слід зробити певні узагальнення для сьогодення.
Сьогодні ми маємо твердо й неупереджено підбити підсумки нового етапу утвердження української соборності, пов’язаного з роками незалежності. Єдина Україна – це той головний і незаперечний факт, який є символом і узагальненням наших досягнень у цій сфері.
З багатовікового досвіду боротьби за соборність випливають кілька уроків, які маємо засвоїти, щоб не повторювати минулих помилок.
Урок перший. Українці не раз губили орієнтири і втрачали реальні шанси на здобуття державності, коли піддавалися настроям конфронтацій, зведення рахунків, коли не вміли домовлятися і вибирати союзників.
Сьогодні єдність для нас – не просто політичне слово, а єдиний можливий фундамент реалістичної політики.
Другий урок стосується вміння впливати на складний перебіг доцентрових і відцентрових тенденцій у суспільному розвитку. У житті кожного народу є свій економічний, соціально-культурний, духовний центр. В українців таким центром завжди був і є Київ. Усвідомлення його величезного значення в українській історії має йти паралельно з виробленням механізмів передачі значної частини владних функцій на місцях в регіони.
Ми, сьогодні, повинні покласти край безвідповідальним спробам поширювати розкольницькі настрої у суспільстві на догоду егоїстичним політичним інтересам.
Нова епоха посилає нові виклики. І щоб гідно відповісти на них, нам і у ХХІ столітті потрібна сильна і неподільна Українська держава. Ми маємо подолати історичні та психологічні бар’єри між регіонами, гармонізувати відносини влади і народу.
Сьогоднішня Україна потребує від своїх дітей не меншої мужності і самовіддачі. Нині нагальна потреба не в показній, не гучній, але дієвій любові, у практичному патріотизмі. Вперше за тисячолітню історію Україна, як вільна держава існує вже понад два десятиліття. Але скільки ще треба зробити, аби вона стала такою, якою омріювали її наші предки, якою прагнемо бачити її ми. То хіба це не те завдання, яке має консолідувати і об’єднувати?
Говорячи про розбудову держави, про її відродження, не будемо забувати, що тільки ідейно об’єднана нація, тільки свідомий, організований навколо загальної справи народ спроможний самоздійснюватись і самоутверджуватись. Бути українцем, громадянином України, - це не просто паспортні дані, не територіальна визначеність і навіть не володіння мовою. Бути громадянином, з усвідомленим відчуттям громадянськості, - означає сприймати свою вітчизну, як одну з найголовніших святинь власного життя, боротися за неї, переживати за неї, вірити в неї.
Тільки таке громадянське суспільство, тільки такий народ і така держава непоборні, мають майбутнє і гідні його. Саме відповідальність перед днем завтрашнім і повинна наповнювати кожне наше слово, думку і діло в сьогоденні, завдячуючи при тому минулому.

Шановні краяни!
І на кінець, дозвольте вас привітати від імені районної ради та районної державної адміністрації із Днем Соборності та Свободи України. Бажаємо вам миру, щастя, процвітання. Пишаймося нашою Батьківщиною, великим і славним родом, до якого ми належимо.
Нехай відчуття єдності та згуртованості допомагає нам будувати свою хату, свою правду, свою волю, як заповідав Великий Кобзар. Бо в Єдності наша сила і наше майбуття.
Слава Україні!

 


  • Автор:Іван Іліка, заступник голови районної ради
  • Джерело: Прес-служба районної ради

Tеми