Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Сторожинецький район

Новини

23.10.2012 09:00

СВІТЛИЦЯ АННИ ДУЩАК |  Слово на спомин

Вона прийшла в цей світ золотої осінньої днини. І все життя пронесла любов до цієї сумовитої і прекрасної пори. Восени їй краще писалося. Бо сама природа спонукала до цього, віддаючи людям і останнє тепло, і багаті дари, і чудові барви... Жовтневі Анниччині читання стали традиційними ще за її життя. Але тепер, коли вже третій рік, як завершила свій земний шлях, ті вірші сприймаємо і розуміємо по-новому, всім серцем, душею і такою незамуленою пам’яттю. Окремі рядки, створені А. К. Дущак, сьогодні звучать так, ніби присвячені собі, особисто.
Вже облітає поруділе листя,
Луги поблідли, потемніло поле.
А ти не зможеш більше подивиться
На осінь оцю пізнюю ніколи.

Ностальгічно-сумні рядки, як констатація завершеної дії: “ніколи”. Але цього трагізму і суму не було на заході, який проходив в Сторожинецькому районному ліцеї в день народження А. Дущак - 15 жовтня.
Такі урочистості - вже традиційні у цьому закладі з легкої руки та ініціативи вчительки української мови і літератури Р. А. Герасим'юк, близької приятельки і шанувальниці творчості тисовецької письменниці. Та цьогоріч вони стали особливими, зворушливими. На захід, який проходив у формі уроку, Родіка Аркадіївна запросила найбільших поцінувачів поетичної спадщини Анни Кирилівни.
Тож тут, у звичайному класі, який перетворився на справжній міні-музей поетеси, зібралися і школярі, і педагоги. А ще Родіка Аркадіївна запросила тих, кого Анна Дущак вважала близькими людьми, і для кого була істинно джерелом натхнення.
-  Сьогодні ми презентуємо “Світлицю Анни Дущак” - так віднині називатимемо це приміщення, де зібрано чимало матеріалів про життя і творчість нашої нескореної, мужньої буковинки, -  почала Родіка Арркадіївна першу "екскурсію".
Перше, що привертає увагу, - великий портрет Анни Дущак, виконаний яскравими, оптимістично-весняними кольорами, розміщений на найбільшій стіні. Біля нього - декоративна підставка, на якій у день народження поетеси яскравітимуть квіти, а в день смерті горітиме свічка пам’яті. Тут же - біографія письменниці, дані про творчі зв’язки, про доробок, кольорові ксерокопії усіх збірок. А головне - фотографії самої поетеси у різні періоди життя. На відвідувачів дивиться усміхнене обличчя Аннички на тлі її багаторічного жорсткого ложа. Доля прирекла жінку на тривале нерухоме життя, милостиво залишивши їй рухомою праву руку та неушкодженим - ясний чистий розум.
-  І сьогодні, коли вже немає її серед нас, не перестаємо дивуватися мужності та енергії цієї унікальної людини, - схвильовано говорила Р. Герасимюк.
За життя Анни Дущак вчителька не раз відвідувала її просту гостинну оселю в Тисовці, де ніколи не зачинялися двері. Їздила сама, але частіше - зі своїми вихованцями, які теж, як і їхня наставниця, захоплювалися і талантом, і мужністю людини, котру тяжка недуга прикувала до ліжка, зломивши тендітне тіло, але не зломила сили духу. Дитячі вразливі душі назавжди закарбували образ нескореної людини, у якої можна було повчитися, як любити світ, навіть якщо
він до тебе не прихильний.
Про невідомі сторінки з біографії та особистого спілкування з авторкою неповторної і чистої поезії говорив її духовний друг та співавтор пісень Ігор Мисько, редактор районного радіомовлення Василь Гашпар, котрий зберіг останнє інтерв’ю, записане з поетесою напередодні відзначення 50-літнього ювілею, член Національної спілки журналістів України Дмитро Яковіца - автор численних світлин, яких ще не бачив світ. Розповідати про близьку, рідну по духу людину, якої вже немає на цьому світі, - нелегко і відповідально. А особливо, коли твої слухачі - переважно 15-літні. Мимоволі подумки проводиш паралель: саме в такому віці Аня захворіла, але саме тоді написала перші далекі до досконалості римовані рядки. Перший же серйозний вірш побачив світ, коли, зболену хворобою дівчину батьки привезли з лікарні додому, як безнадійну... Діагнози столичних світил, очевидно, спростував сам Господь, подарувавши Анні Дущак ще більше чверті століття життя та можливість залишити по собі великий скарб - поетичну спадщину. А ще - вічно юну душу.
Тепло Анниччиної світлиці тепер зігріватиме багатьох. Сюди стікатимуться по крупиці різні цікаві факти та відомості про відому землячку-тисовчанку. Тут черпатимуть наснагу юні, сюди проляже стежка всіх, хто пам’ятає Анничку.
І тому вдячність, яку висловили Р. А. Герасимюк директор ліцею В. О. Запоточний, педагоги та гості, - безмежно велика.
Дякуємо, Родіко Аркадіївно, за те, що завдяки вашим старанням ми побували на іменинах Ані, почули її живий голос, побачили усміхнене обличчя на екрані, поспівали разом з дітьми пісні на її слова... І сказали щиро: “З днем народження, Анничко!”

  • Автор:Лариса ЛЄВІНА, член Національної спілки журналістів України. Фото Дмитра ЯКОВІЦИ.
  • Джерело: "Рідний край" від 19.10.2012 року

Tеми