Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Сторожинецький район

Новини

06.09.2012 11:45

Коли душа відкрита для любові |  Привітання

Господь наділив цю людину багатьма талантами. Ще з дитинства він вражав неабиякими артистичними даними, пізніше - чудовим голосом. Тож, коли після закінчення школи в рідному Чорткові, що на Тернопільщині, вступив до Чернівецького медінституту, став незаперечним лідером в студентському товаристві. Там, де з’являвся Олександр, було завжди цікаво і весело. І, якщо, приміром, голос успадкував від бабусі Олександри, котру свого часу запрошували в Харківську оперу, любов до навчання - від матері-педагога Аделаїди Іванівни, твердість характеру -від батька Франца Антоновича, то уміння створити особливу атмосферу у будь-якій ситуації -  його особисте надбання. Звичайно, в свого старосту були закохані всі одногрупниці, а обраницею стала сторожинчанка Наталя Солярик, ніжна і щира дівчина. З нею по життю йдуть пліч-о-пліч вже більше чверті століття. Вона подарувала йому сина Антона, який, як і батько, став травматологом.
Свого часу подружжя Войцеховських, маючи вибір місця роботи, залишилися на Буковині. І тепер Олександр Францович має дві малі батьківщини, бо всією душею полюбив наш край, зелене містечко над Сіретом, людей.
- Це - лікар від Бога. Він має дуже добру душу, весела, сучасна людина, але разом з цим - відповідальний, знаючий фахівець. Свого часу я лікувався у нього, бачив, наскільки є добросовісним і вимогливим до себе і до підлеглих. Чудова людина! -поділився колишній пацієнт О. Войцеховського.
А за роки практичної роботи у Олександра Францовича було сотні таких пацієнтів. Ще на початку лікарської практики проявив себе неперевершеним у лікуванні окремих травм, приміром - у зшиванні сухожилків. “Ювелір!” -  говорять у таких випадках колеги.
На початку трудового шляху мав за приклад А. В. Бурденюка, а сьогодні вже сам є взірцем для інших. Випало бути свідком чітких і злагоджених дій у співпраці з молодим колегою В. Н. Токарюком. Вразило, як фахівці різного віку та рангу одне одного розуміють. Спало на думку, що Олександр Францович ще й добрий наставник.
Вже більше 20 років О. Ф. Войцеховський - заступник головного лікаря ЦРЛ. Посада, яку за старою звичкою називають “начмед”, - дуже відповідальна. Але, як підкреслює головний лікар М. Д. Плегуца, Олександр Францович виконує свої функції дуже кваліфіковано і відповідально.
Хто ближче знайомий з цією людиною, знає, що, маючи численних друзів, володіючи багатьма талантами, найбільше любить... свою роботу.
- Це - моє хоббі, - сказав якось дуже серйозно.
На дозвіллі любить вивчати спеціальну літературу, в Інтернет-мережі знаходить новинки з галузі травматології, медицини загалом, тобто -завжди у пошуку, в процесі самовдосконалення.
А ще вражає, з якою повагою і особливою турботою ставиться до людей похилого віку. Серед батьків подружжя залишилась на світі одна-єдина душа - Людмила Семенівна, мати дружини. Вона завжди оточена увагою і любов’ю. І за це особливо вдячна своєму зятеві, якого вважає сином.
Попри всі якості О. Ф. Войцеховського, він нечасто був об’єктом уваги журналістів, як особистість. Але від цього авторитет цієї людини не страждає. Бо щирий і в діях, і в словах. І люди це відчувають. Очевидно, Господь дійсно наділив його особливим даром.
Звичайно, як і у кожного, у долі Олександра Францовича було різного: і злети, і випробування, і радощі, і печалі. Але за все вдячний Небу. І свій козацький піввіковий ювілей, з яким його привітали і представники влади, і колеги, і численні пацієнти та друзі, зустрічає з вагомим багажем добрих справ.
Залишається лише побажати, щоб цей багаж зростав у об’ємі. Бо саме він -головне надбання кожного з нас.

  • Автор:Лариса ЛЄВІНА
  • Джерело: "Рідний край" від 23.08.2012 року

Tеми