Світлана Іванівна БАЖУРА, голова села Комарівці:
- Робота голови займає дуже багато часу. Буває й так, що не встигаю ні снідати, ні обідати, а ввечері вже виходить, як кажуть, три в одному - і сніданок, і обід, і вечеря. Отож, усі справи по господарству автоматично переходять на вихідні дні. Але, якщо потрібно щось зробити терміново, то можу встати і о третій, і о четвертій ранку, бо за натурою я -жайворонок.
У суботу вранці розпочинаю прибирання в оселі і тільки згодом переходжу на кухню. Щоб мої домашні не відчували неуваги протягом тижня - намагаюся компенсувати у вихідні. Готова виконати будь-яку їхню кулінарну забаганку, бо дуже люблю куховарити. А ще радість і гарний настрій створює “спілкування” з домашніми тваринами - німецькою вівчаркою Адольфом, котиком Борманом - улюбленцем всієї родини та кроликами. Дітям - синові Олегу, який вже працює у Чернівцях і на суботу, неділю приїжджає додому, та дев’ятикласниці Насті - приділяю увагу. Звичайно, й чоловік Микола повинен відчувати турботу.
А у неділю, якщо є можливість, можу трохи довше поспати, почитати гарну книгу чи періодичне видання, переглянути телепередачі. У другій половині дня, зазвичай, приходять у гості друзі або хтось з родини. Наша домівка біля лісу, гарні довкола краєвиди і тому приємно відпочивати у такому затишному куточку. Обожнюю воду і влітку вільний час проводжу на Сіреті. Із захоплень - гарна пісня, яка надихає на весь наступний тиждень.

Сільва Петрівна ІОНУЦ, голова села Снячів:
- Очевидно, доля усіх моїх колег-голів сіл - однакова. За 30 років трудового стажу лише на цій посаді (вперше обрали мене у 22-літньому віці) було всього: і радісного, і сумного, але жодного разу - розчарування чи нарікань на долю. Бо люблю своїх сельчан і рідне село понад усе на світі. Тому ніколи ні на кого не ображаюся, навіть тоді, коли люди звертаються у вихідний чи святковий дні. Розумію їхні проблеми і намагаюся допомогти.
У мене часто буває так: планую у суботу-неділю одне, а виходить - інше. Та у будь-якому випадку роботу по господарству виконую. Із живності - лише кури та собака-ротвейлер. Зате біля хати є озеро, альпійська гірка, чимало декоративних дерев та ціла поляна штучних грибів, молодий сад із карликових порід плодоносних дерев та грядки. Тож роботи вистачає на цілу суботу, щоб все доглянути. Стараюся, щоб нічого не купляти з овочів і робити закрутки на зиму. Це одне з моїх захоплень.
Насолоду отримую від спілкування з природою: часто ходжу у ліс по гриби, доглядаю за кущами троянд, яких у мене налічується більше ста (20 різновидів). Просто обожнюю квіти.
Є ще одне хоббі - водіння автомобіля. Водійський стаж - з 1991 року. Іноді беру машину і просто їду, куди хочу. У неділю люблю посидіти з старими, добрими друзями біля вогню, скуштувати шашлика чи рибної юшки. Не останнє місце у моєму дозвіллі відводиться періодиці та художній літературі. Словом, живу як всі люди, аби тільки здоров’я не підводило.

Родіка Михайлівна КОРДУБАН, голова села Старі Бросківці:
- У нас ненормований робочий день, а, отже, важко передбачити, коли повернуся додому. Тому доводиться частину особистих справ вирішувати рано-вранці, а іншу - вже пізнім вечором. Дещо (приміром, обробити город) не завжди встигаю і тоді наймаю людей. Залишити земельну ділянку пустувати вважаю злочином.
На вихідні припадає левова частка того, чого не встигла зробити протягом тижня. Тож, мабуть, як і у кожної жінки, субота завжди починається з одного й того ж: прання, прибирання, кухня. А увечері обов’язково перечитую пресу. Передплачую, зазвичай , по 10-12 періодичних видань, тих, де пишуть про вирощування сільськогосподарських культур та квітів, які люблю. Вдома маю квітник. Звісно, він потребує догляду, але від нього отримую велике задоволення, можна сказати, заряд бадьорості на весь наступний тиждень. А у хаті милують око вазони.
У неділю обов’язково йду вранці на службу Божу. У нашому селі є два храми, тож намагаюся почергово бувати у кожному. Згодом відвідую своїх дорослих дітей або вони приходять до мене. Люблю також подивитися телепередачі. А ще читаю святу книгу - Біблію, яку щоразу все більше розумію.
Раніше мала захоплення - плела гачком різні вироби та вишивала, але останнім часом цю справу закинула з однієї простої причини - нема коли. А загалом радію кожній прожитій днині і дякую Богу, що живу на цім світі.

Марія Василівна ЛЕОНТІЙ, голова села Слобода-Комарівці:
- Увесь трудовий тиждень працюю, не рахуючись ні з чим: приходжу в адмінбудівлю рано-вранці, а залишаю пізно увечері. Справ за день дуже багато доводиться вирішувати. Люблю сельчан і радію за кожну людину, прагну допомогти, порадити. Від цього отримую душевну рівновагу і спокій. Часу катастрофічно не вистачає.
Жіночі домашні справи залишаються на вихідні. У суботу, як і кожна берегиня домашнього вогнища, займаюся буденною роботою: перу, прибираю дім, готую на кухні. Це - взимку, а навесні, влітку та восени додається ще й город. Маю 50 соток , сад, де теж потрібно докласти рук. Словом, нудьгувати не доводиться. Із хоббі - домашня випічка. Це мене надихає. А щоб зняти стрес чи просто гарно провести час - йду у ліс і там збираю гриби або просто мандрую.
Іноді на вихідні приїжджають погостювати діти з двома онуками, які живуть у Хотині. Буває, що навідується сестра з Стрілецького Кута, що на Кіцманщині.
А у неділю багато часу приділяю художній літературі, особливо українській класиці. До речі, чимало поем знаю напам’ять і з задоволенням їх декламую. Це теж мені дарує хвилини насолоди. Деколи заходжу на зібрання учасників фольклорного ансамблю. З ними мені завжди комфортно, з ними душа відпочиває. Вони - молодці, адже іноді дивуюся, що люди - у літах, а стільки мають натхнення, ідей і створюють для себе і для інших гарний настрій.