З минулого року гральний бізнес в Україні перебуває поза законом. Саме таке рішення прийняв український парламент після трагічних подій в залі ігрових автоматів Дніпропетровська, під час яких загинуло десятеро осіб. Передбачається розробка законопроекту про можливість виведення ігрового бізнесу в спеціальні зони. Цікаво лише, де саме наші вельмишановні народні обранці бачать можливість введення таких зон? В Чорнобильській зоні, чи, як дехто прогнозує, під Києвом (який сенс тоді було взагалі забороняти його у столиці?). Переважна більшість громадян, а це майже 75%, негативно ставляться до можливості відновлення роботи ігрових залів. Кореспондент «Буковини» вирішив особисто відвідати інтерактивні клуби Чернівців, які, мов гриби, повиростали на місцях колишніх ігрових залів, та переконатися в тому, що насправді нині процвітає під ширмою Інтернету. Біля одного із цих клубів у центрі міста бачу, як школяр років чотирнадцяти нишпорить по кишенях в пошуках грошей і радісно вигукує, знайшовши бажану суму. Цікаво, що він забув тут у той час, коли в школах тривають уроки? Заходжу всередину і мене буквально атакує адміністратор з пропозицією допомогти. Цікавлюся в нього, як пограти в азартні ігри на комп’ютері. Кілька разів озирнувшись довкола, підводить мене до монітора. Виявляється, все дуже просто. Мені виписують своєрідний чек (чи то ваучер з паролем) і на моніторі з‘являється баланс електронних грошей. Заявивши, що і гадки не маю, як і в що грати, прошу пояснити суть процесу. Отож, натисненням на спеціальне поле на екрані виводиться вікно із великим вибором азартних ігор. Запитую, які з них користуються найбільшим попитом? Мені радять пограти в „Олівера” та „Барабани”. Гра триває до закінчення внесених коштів. Мені вдається виграти десять гривень, які обмінюю в адміністратора на грошові купюри. Наостанок мені пропонують каву та безкоштовний флаєр на одноразовий Інтернет. В інших інтерактивних клубах, що на вулиці Головній, ситуація майже аналогічна. Інтернетом ніде навіть і не пахне. Всі грають виключно в азартні ігри з метою отримання виграшу. Після побаченого виникає запитання: «Хіба кудись зникав насправді гральний бізнес з міста?» Очевидно, що ні, він просто видозмінився та пішов у підпілля. Власники цих закладів не програли, а, можливо, й виграли. Адже монітори значно менші за громіздкі автомати, і їх можна наставити значно більше. А це вже відчутний прибуток. Чи передбачав таку трансформацію законодавець, та чи знає він про справжній стан справ тепер?.. Ще однією особливістю закону є заборона букмекерської діяльності. І це перед очікуваним футбольним Євро-2012! Тоді, як у багатьох країнах букмекерська діяльність йде поряд із проведенням спортивних змагань. Самі букмекери називають свої контори ”грою інтелектуалів”. Хоча можна засумніватися, чим насправді є цей бізнес, і чи кращий він за ті ж ігрові автомати? Заходжу в одну із таких контор Чернівців і бачу картину: на кількох моніторах висвітлено спортивні події поточних днів та коефіцієнт ставки на кожну. Двоє чоловіків пояснюють молодому хлопцеві, як саме можна зробити. Без проблем підходжу до столика і беру так звану „лінію” з переліком спортивних подій дня. Запитую, як зробити ставку на футбольний матч? Виявляється, все дуже просто. Вибираю варіант прогнозу на матч: нічия, перемога чи поразка. Вношу 50 гривень – така мінімальна сума. Мені видають чек із цифровою комбінацією. Залишається тільки чекати на результат поєдинку і забрати виграш у разі вдалого прогнозу. А якщо не вгадав? Тоді хочеться (особливо молодим людям) ще і ще раз повторити спробу в надії на прибуток. Так виникає азартна залежність, яка призводить до постійного перебування в конторі. Про „інтелектуальну гру” тут говорити складно, але ж світ грає… У нас же законодавець наклав заборону. Доречно, чи ні, але мимоволі закрадається думка: а чи не закривають очі на всі ці порушення наші податківці та доблесні працівники міліції? Невже не знають про те, що ігровий азартний бізнес і далі функціонує під прикриттям Інтернету? Автором цих рядків виявлено десяток точок, де «грають», і це лише на невеликому «п’ятачку» в центрі міста. Що ж відбувається на околицях, у районах, на селі? Створюється враження, що ніхто і не намагається виконувати закон та боротися із „азартниками”, крім журналістів та громадських активістів.