Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Бобівці (Сторожинецький район)

Історія

1421 Історичне минуле села. У листі польського князя було записано про заснування в 1421 році села Бобівці. Воно розташоване в мальовничій горбистій місцевості по обидва боки невеликої річки Глиниці. За місцевими переказами назва села Бобівці виникла від того, що з давніх-давен в селі вирощували у великій кількості біб. Є ще й інша версія походження назви села - колись тут проживав чоловік на ім'я Бобирло. Він вирубав невелику ділянку лісу і збудував собі дім. Село Бобівці складається з п'ятьох кутів: Козаки, Старий Кут, Романка або Голий горб, Вівтар та Селище. Від районного центру село розташоване за 12 км., від обласного центру за 39 км. Історія села сягає в далеке минуле і нерозривно пов'язана з історією Буковини. На місці сучасного села ще 300 років тому був густий непрохідний ліс, але згодом тут почали оселятися втікачі з Галичини та Бесарабії. Перша хата була побудована в районі Старого кута. Всі ліси вирубувалися, засівалися ділянки землі. Але й до цього часу, як свідок минулого, існує дуб, який за переказами зберігся ще з 1709 року. З 1918 по 1940 рік село відносилося до румунських володінь. У цей час важким і безпросвітним було становище трудівників села. На горбі в центрі села стояв маєток пана Медведецького. Йому належали до 700 га лісу і до 300 га найкращої родючої землі, а навколо стояли халупи бідняків. Населення було майже повністю неписьменним. Це спогади Собко Леонтіни Олексіївни (1921 рік народження). Старий кут На сучасному місці де живе Палій Марія проживав чоловік на ім’я Бобирло. Цей чоловік вирубав невелику ділянку лісу і збудував собі дім. Так і утворився Старий Кут – найперший з усіх кутів села Бобівці. Кут Козаки Леонтіна Олексіївна розповіла про виникнення кута Козаки. Ще в 1783 році там де тепер розташований кут Козаки, першими жителями були дійсно козаки, які переселилися сюди після зруйнування Запорізької Січі. Вони перші побудували два будинки, і саме з ними пов'язане те, що на цьому куті проживає велика кількість людей із прізвищами Козак. Кути Романка та Голий горб Історично склалося так, що на цьому куті першим жителем був чоловік на ім’я Роман із своїми синами. На території теперішнього кута була дана назва Романка. Старі люди вважають, що назва кута Голий горб пішла від того, що на цій місцевості усі горби були голими. Не росла навіть трава, хоча кругом були ліси. І від цього пішла така назва кута Голий горб. Спогади: Козак Тодор Миколайович (1908 р.) Кут Селище Цей кут нашого села простягається вздовж трьох кілометрів на північний захід. Він заснований вже на початку XX століття, коли першим його поселенцем став Жалоба Іван Миколайович. Кут Селище відомий ще тим, що у минулому на перехресті дороги, що веде на Вівтар, була колись митниця (рогатка), яка утримувалась родиною євреїв. А також і до тепер на цьому роздоріжжі стоїть як пам'ятник кам'яний хрест. Кут Вівтар Про цей кут існує легенда. Колись там була церква, але люди, які жили тут ніколи не ходили молитися до неї. Вони у свята працювали, у пости справляли весілля, танцювали, співали. Бог це терпів дуже довго, бо думав, що люди таки колись повернуться до церкви обличчям. Але коли у великодню п'ятницю люди, пили, їли, танцювали сталося диво – церква провалилася під землю, а на її місці виступила вода. Там і зараз є криниця з цілющою водою, яку люди на свято Івана Купала, поки зійде сонце набирають – тоді ця вода найкраща. У цій церкві був дуже гарний вівтар або олтар, і тому люди назвали цей кут Вівтар, Ця легенда записана від Савчук Катерини Георгіївни (1913 р.н.). Культурний розвиток села періоду 1939-1945 років. Цей період був дуже важким для школи зв'язку з безграмотністю і малограмотністю. За даними 1944 року по Сторожинецькому району було 20 початкових шкіл, а в них по 13 вчителів; 7 неповних середніх шкіл, а в них по б вчителів. Відвідавши Сторожинецький державний архів і запросивши документ "Вибірка даних по початкових, неповних і середніх школах Сторожинецького району на 15 травня 1944 року" ми зробили копію таблиці "Мережа шкіл Сторожинецького району". Відвідавши архів Сторожинецького райвоєнкомату ми дізналися про жителів нашого села, які брали участь у Другій світовій війні. За документами у війні брали участь 78 жителів села, з них загинуло 51 чол. Багатьох учасників війни нагороджено орденами та медалями. Від рук бандерівців загинуло 6 активістів села: члени земельної громади та працівники державної безпеки. У 1965 році в центрі було встановлено обеліск слави воїнам, які загинули під час війни та від рук бандерівців. Цурик Домніка Григорівна (1922 р.н.) згадує про давнє життя села Бобівці, На Старому Куті була державна школа, в якій навчалося всього 60 дітей. Писали тоді ще луфком (олівцем), а один раз на тиждень - чорнилом. Звернення до вчителів було таке: "Прошу, пане, допоможіть...". Діти не знали своїх оцінок протягом року, лише тоді могли дізнатися, коли йшли на канікули і одержували цегнес або табель. Вчителі були дуже суворими, тому часто били дітей. На обидві руки давали по 5 трісок або прутів в разі невиконання домашнього завдання. Або на землю сипали кукурудзу, учень ставав на коліна, тримаючи в руках два поліна. До 1940 року навчання велося румунською мовою, але вдома розмовляли рідною українською мовою.