Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Бобівці (Сторожинецький район)

Загальні відомості

Карта села

Інтерактивна карта села Бобівців

Ресурси та інфраструктура

Населення (за останнім переписом): 1920 чол.

Відстань до міста Чернівці: 35 км.

Покриття мобільним телефонним зв’язком: МТС, Київстар, Jeans, Djuce.

Заклади:

 

1

Пошта

Є

2

Міліція

Немає

3

Медичні заклади

Є

4

Банківські установи

Є

5

Навчальні заклади

Є

6

Клуби, бібліотеки, заклади культури

Є

7

Культурно-мистецькі колективи

Немає

8

Краєзнавчі, художні, меморіальні музеї

Немає


Природні ресурси, пам’ятки:

 

1

Лісові угіддя

Є

2

Угіддя реліктових, лікарських рослин

Немає

3

Водні ресурси (річки, мінеральні / лікувальні джерела)

Є

4

Гори (схили, тощо)

Є

5

Інші природні ресурси (мінерали, копалини, тощо)

Немає

6

Пам’ятки природи (печери, скелі, урочища,  тощо)

Немає

7

Пам’ятки історії та архітектури (замки, церкви, тощо)

Є

Архітектурні пам'ятки села

До архітектурних пам'яток належить сімейний склеп родини пана Медведецького, збудований у вигляді каплиці біля сільської церкви у 1622 році. Під каплицею знаходиться сімейний склеп, де стоять 4 гроби. Особливої уваги заслуговує робота майстрів, які будували цю каплицю.

Також у селі є пам'ятний знак, який встановлений вбитим євреям Бобівці і Старі Бросківці. У 1943 році у селі сталося жорстоке кровопролиття, обірвалось життя невинних людей. Фашисти вбивали їх тільки за те, ще вони були євреями. Щоб більше дізнатися про події 1943 р. ми звернулися до старожила Михайла Тодоровича Жалоби, який розповів, що євреїв по-звірськи вбивали, потім на візках привозили роздягнуті трупи до ями скидали вниз. На жаль він пам'ятає тільки декілька імен вбитих - це Етель та Хаїм. Але пам'ятник поставили не в яру, де знаходиться прах вбитих, а на підвищенні, в тому яру це місце тільки огороджене.

На сільському цвинтарі знаходиться пам'ятний обеліск, встановлений як згадка про загиблих воїнів у І світовій війні. Цей обеліск було встановлено у 1917 році Москалюк Марією і на ньому є десятки імен загиблих воїнів і написані вони австрійською мовою.

Школи

Перша згадка про село Бобівці в архівних документах датована 1421 роком. Проте, ніде не зафіксовано точної дати відкриття школи.Тільки здогади або припущення дають нам право судити про те, що різні типи шкіл існували впродовж XVI-XIX століть. Адже село знаходилось на перехресті торгових шляхів, що з’єднували Західну Галичину з Північною Буковиною.

Більш достовірні історичні факти та свідчення односельчан підтверджують те, що на початку XX століття у селі була не одна школа, а у різні часи по дві-три, на різних кутах. У 1920 р. у селі була школа. Громадою села було побудовано дерев’яне приміщення на чотири класних кімнати і тут же на подвір’ї і будинок з трьох кімнат для директора. У цій школі навчалося більше 100 учнів і працювало два вчителі. Викладання велося на румунській мові. В одному класі навчалися діти різного віку, хоч школа була початковою. Багато дітей не навчалося, бо румунська влада дозволяла батькам давати викуп і не посилати дитину в школу. Як наслідок того поширена неписьменність серед дітей.

Протягом 1930-1939 років директором школи був Смоленський та його дружина Ріка. Є відомості, що у той період вчителі Е. Жуковський та О. К. Ластівка вели роботу по пропаганді та вивченню української мови.

У період з 1940-1944 рр. у районі створювалися початкові, неповні середні та середні школи, хати-читальні. На цей час у селі було 3 початкові школи, 11 вчителів, 112 учнів охоплені навчанням. Із встановленням радянської влади на Буковині у селі Бобівці відкрили семирічну школу з українською мовою навчання, яка була підпорядкована МО УРСР. Навчання у школі проводилося у дві, а то й три зміни. З 1948 року директором школи був Мандибура М. Й. У 1952 році в селі за рахунок колгоспу «Нове життя» було побудовано нове приміщення школи на 8 класних кімнат. Пізніше біля нього добудували ще 2 приміщення на 5 класних кімнат. Педагогічний колектив нараховував 20-25 вчителів.

У 1954 році рішенням Чернівецького обласного виконкому депутатів трудящих за №231/10 від 30.03. 1954 року семирічна школа реорганізована у загальноосвітню трудову політехнічну школу.

У 60-хх роках у школі уже навчалося близько 300 учнів, працювала шкільна їдальня, діяв шкільний інтернат, спортивна кімната, фізичний та хіміко-біологічний кабінети, бібліотека, майстерня, спортивний та географічний майданчики, пришкільна ділянка площею 1,5 га. (Із історичної довідки, 1971 рік.)

У різний час директорами школи працювали: Пилипенко, Летвінов; завучами: Омельченко Н. П., Модус П. П., Мельник М.С., Солярик В.С, Самолова, Никифору І.П., Данилюк Л.М., Дубчак Г.І, Хоменко Г.М.

У 1981р. здано в дію нове сучасне типове триповерхове приміщення школи, побудоване за рахунок держави. У цьому приміщенні створені належні умови для навчання та виховання підростаючого покоління. До їх послуг обладнані усі предметні кабінети, шкільна бібліотека, їдальня, спортивний зал, тир, комп’ютерний клас із 11 персональних комп’ютерів, актовий зал, майстерні.

Додаткова інформація

Чим пишається громада?

Традиціями збереження пам’яті загиблим в роки першої світової війни 1914-1917рр. та Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.

Фотогалерея