Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Сокирянська міська рада

Новини

24.12.2010 10:55

Владне слово Анатолія Добрянського |  Різне

НЕЗАБУТНЄ

Владне слово Анатолія Добрянського

Сокирянську середню школу №1 я закінчив понад п’ять десятиліть тому. За цей час у ній багато чого змінилось. Вже понад 40 років школа перемістилась у нове приміщення, а  на її місці, треба сподіватись, все таки буде нова гімназія, будівництво якої законсервоване. І все ж при зустрічі зі школою  огортають приємні спогади, теплі почуття. Дійсно, шкільні роки не забуваються, як і шкільні друзі, товариші, вчителі. На жаль, з плином часу та інших обставин їх стає все менше.

Ось ніби й недавно, а вже сім років минуло, як відійшов у вічність і Анатолій Миколайович Добрянський, проте залишив на Землі добрий і пам’ятний слід, велику духовну спадщину: наукові праці, вірші, публіцистичні статті, книги, листи. Тому вдячні сокирянці не тільки пам’ятають, а й глибоко шанують його, особливо у нинішньому році, з нагоди мудрого 75-річчя від дня його народження.

А днями у приміщенні Сокирянської гімназії проведено вечір спогадів про колишнього нашого учня, який згодом став широко відомим буковинським Оратором і Златоустом - Анатолія Миколайовича Добрянського. Активну участь у проведенні заходу взяли вчителі та учні гімназії, члени міського осередку «Просвіта» імені Т. Шевченка, вчителі пенсіонери, а також колишні його студенти. На жаль, за станом здоров’я не змогла прибути на вечір єдина із тих вчителів, які навчали і виховували Анатолія, Лідія Гнатівна Любинецька, на уроках якої ми, за словами Добрянського, ставали українцями.

Про нелегкий і в той же час досить плідний життєвий шлях ювіляра розповідала вчителька історії і правознавства, голова міського осередку «Просвіта» Ірина Сергіївна Пугач. Її цікавий виступ час від часу доповнювали десятикласники. Короткі повідомлення учнів вдало супроводжували слайди з фотографіями шановного поета та словами із його віршів, зокрема й такими:

Сидіти мирно, тихо, без тривоги...

Хіба таке призначення в житті?

Мене зовуть незвідані дороги,

Мене зовуть непройдені путі!

Колишні студенти Чернівецького університету Зінаїда Василівна Кулій, Раїса Василівна Гащук зізнавались, що й сьогодні при одній тільки згадці про Анатолія Добрянського до них повертаються й незабутні враження від глибоко змістовних та чудово ним прочитаних лекцій, які полонили не лише їхні серця і душі, а й студентів з інших, нефілологічних факультетів.

Далі наголошувалось, що особистість А.Добрянського, його всеосяжні знання, ораторські здібності, душевна доброта і високий авторитет мають слугувати для нас, зокрема учнівської молоді, добрим і надійним прикладом, своєрідним дороговказом, який не тільки приваблює і захоплює, а й належним чином виховує, упевнено веде за собою.

З увагою слухали присутні і повідомлення вчительки-пенсіонерки Ніни Олександрівни Рощенко, яка підкреслювала, що Анатолій Добрянський – людина всебічного таланту: він кандидат філологічних наук, поет, літературознавець, активний громадський діяч, неперевершений Оратор і Ерудит, за що був названий буковинським Златоустом. То ж не випадково його визнано Почесним громадянином Чернівців. Його ім’ям названо вулицю в обласному центрі, Муніципальну бібліотеку, якій Добрянський передав 27300 власних книжок і журналів різного тематичного спрямування.

Провідний працівник відділу обслуговування районної бібліотеки Людмила Дмитрівна Тимчук звернула увагу присутніх, зокрема учнів гімназії, на те, що Анатолій Добрянський брав активну участь у позакласній та громадській роботі. Це засвідчує і надпис, зроблений на подарованій йому книзі Д. Бедзика «Оповідання про Олега Кошового»: «Активному читачу, учневі дев’ятого класу Сокирянської СШ №1, Анатолію Добрянському від Сокирянської районної бібліотеки для дітей та юнацтва за активну участь в конференції на тему: «Книги, що навчають нас жити та перемагати», 22 квітня 1951 року. Цим записом започатковується і книга «Свідчення й освідчення...»

У зв’язку з цим на вечорі неодноразово висловлювався подив і неприхований жаль з приводу того, що залишилась нереалізованою ініціатива ветерана освітянської ниви Лідії Гнатівни Любинецької про присвоєння імені Анатолія Добрянського і Сокирянській середній школі №1, у якій він успішно навчався.

Поет Олександр Романенко написав вірш «Анатолієві Добрянському», до якого не можна не пройнятись увагою і всім нам. Ось його рядки, які натхненно декламувала десятикласниця гімназії:

Таких, яким був ти, зустрінеш мало.

Яскравим факелом життя твоє палало.

Та в повну силу ми відчули це,

На жаль, тоді, коли тебе не стало.

Вечір спогадів про Анатолія Добрянського з нагоди 75-річного ювілею від дня його народження завершувала відома пісня «В райському саду» (слова С. Галябарди, музика С. Гіги). В очах багатьох забриніли сльози. В одних, напевно, від радості і гордості та усвідомлення того, що на Сокирянщині поруч з нами зросла унікальна людина – Анатолій Добрянський, а в інших – від болю і смутку та переконаності в тому, що ця ж людина як видатна особистість назавжди пішла від нас у далекі потойбічні світи, звідки вороття вже нікому нема.

Василь УРСУЛ.

Грудень 2010 року.

  • Автор:К.Савченко
  • Джерело: Сокиряни сім днів