Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Сокирянський район

Новини

23.09.2009 12:26

Приємне й пам’ятне... |  Відповіді на питання

Серед багатьох знаних і славних населених пунктів Буковини, власне, і Сокирянщини, Романківці виділяються своєю самобутньою історією, унікальною родовою спадщиною, головне – цікавими народними традиціями і звичаями.

Упродовж попередніх століть тут, в багатонаціональних Романківцях, народжувались, росли і набиралися мужицької мудрості священнослужителі, чиновники різних рангів, військові, аж до генерала, майбутні герої праці, передовики і новатори виробництва, письменники, і, що найцікавіше, науковці.

Так доля розпорядилася, що одні з них, як родові спадкоємці, залишились, як у нас кажуть, на дядині, інші – розлетілися по білому світу, мов птахи перед природним гніздуванням… Але бувають приємні і пам’ятні моменти в цих перелітах. Особливо тоді, коли хтось із них навідується в рідне село.

Зворушливо радісне, емоційно файне дійство відбулось в Романківцях 25-го травня, коли сюди завітав відсвяткувати свій поважний ювілей академік К.Ф. Попович. Не порушуючи давніх традицій, на окраї села, біля так званого вітряка (куток), шановного земляка в піднесеному настрої, по-святковому одягнені, з розкішними букетами запашних квітів, зі щирими посмішками на вустах, під гучні мелодії троїстих музик гостинно стрічали місцеві газди, миловидні сеньйори і сеньйорити, принци і принцеси, представники місцевої і районної рад та галаслива і невсидна дітлашня. Зазвичай хліб-сіль на старовинному домотканому рушнику з глибокою шаною і любов’ю юві­ляру вручали чарівні Юлія і Людмила Ваданюк – нащадки одного з героїв роману К. Поповича «Бентежний світанок» (на знімку).Тут було стільки приємних вражень, що того антуражу, тієї пафосності словами не передати…

Відтак ювіляр відвідав місцеву гімназію, у якій гостинно зустріли дирекція, вчителі і учні (про що колоритно і широко розповіли «Дністрові зорі»), при цьому поважний гість помилувався музеєм – кімнатою академіка К. Поповича, за тим зайшов до сільського будинку культури. У просторій залі цього закладу на нього з нетерпінням чекали земляки – односельці, колишні товариші і друзі по шкільному навчанню, поважні гості з Києва, району, сусідніх сіл колишньої Романковецької волості, і, що не менш важливо, – молоде покоління аборигенів.

Знову ж таки, як поважний знак любові і поваги до знаменитого земляка, лицаря князівського роду, культ­армійці від місцевої культури Аліна Пшеничко і Світлана Ваданюк стріли поважного гостя з хлібом-сіллю на оригінальної вишивки рушнику, який за віком майже догнав самого ювіляра. Тут же з вітальним словом академікове свято відкрив сільський голова В. М. Цап. Услід за ним «винуватця» цих, в певній мірі історичних урочистостей, з поважним многоліттям тепло і щиро вітали представники району, земляк по с. Васкауци, видавець, письменник-фольклорист і журналіст О. Чорний, поети Бессарабського Подністров’я Василь Васкан і Василь Гандзій. Вельми приємним в цих вітаннях виявився той момент, коли за покликом душі і серця, з оголошення В. Гандзія на сцену виходили нащадки і спадкоємці героїв з письменникових творів. Це були поважні романківчанки Тетяна Миколаївна Гирба-Редька, Ляля Федорівна Могилівська-Пленгій, Марія Митрусь, і колишній воїн-афганець Василь Брижак. Букети запашних квітів, щирі обійми, потиски теплих рук додавали ювілярові бадьорого настрою, піднімали його на крила молодецької юності. і від того усім на душі було приємно й радісно.

Завершували академікове свято аматори сцени. Хвилю бурхливих оплесків викликала „Балада про журналіста” (В. Гандзій) з присвятою К.Поповичу, яку майстерно прочитали Аліна Пшеничко і Світлана Ваданюк. Народний артист України Іван Дерда вшанував ювіляра «Двома кольорами» Павличка і Білаша. На хвилі класичного хорового співу звучали пісні коболчинського народного хору «Любисток», керує яким заслужений працівник культури України Іван Іванович Гончар.

Подарували поважному краянину свої милозвучні пісні композитор і виконавець, заслужений працівник культури України Михайло Васильович Мафтуляк і жіночий вокальний ансамбль «Мелодія» під його талановитим керівництвом.

Своєрідним вінцем цього, позволимо сказати, народного свята були, безумовно, класичні народні мелодії, які за всіма мажорами і мінорами віртуозно виконував оркестр троїстих музик під ке­рівництвом обдарованого музики Дмитра Шкваруна.

  • Автор:Василь ГАНДЗІЙ

Tеми