11 січня – особливо визначний день в історії Новодністровська та й України. На будівництві Дністровської ГАЕС здобуто ще одну яскраву трудову перемогу. Як уже повідомлялося, 21 грудня було запущено перший гідроагрегат! Тоді він зробив 30% обертів від номінального (150 обертів за хвилину) режиму на холостому ходу. 27 грудня – 70%. І ось морозної суботньої днини з самого ранку на майданчику біля гідроагрегата №1 запанувала атмосфера особливої напруги. Наступив третій, завершальний етап випробування – робота при 100% обертів режиму холостого ходу.

Зосереджені обличчя у спеціалістів, інженерів, керівників трудових підрозділів, представників влади. Як поведе себе машина? Ішли ж до цієї миті роками. Так багато витрачено сил, енергії, нервів і, звичайно ж, мільйони народних коштів.

Підходжу до головного інженера проекту Дністровської ГАЕС Ростислава Хом’яка, високого привітного чоловіка, у розумних очах якого то іскриться радість, то враз хлюпочеться тривога.

– Ростиславе Васильовичу, ви сьогодні приїхали із Харкова, як мовиться «із корабля – на бал»...

‑ О сьомій ранку я вже був на будові. Звичайно ж, переживаю. Признаюсь, не так за набиранням машиною обертів, як за її зупиненням. Уявляєте: більше тонни крутиться із такою швидкістю!

‑ Зупинка здійснюватиметься пониженням напруги на шостому агрегаті Дністровської ГЕС-1?

‑ Так. Але це – надзвичайно відповідальна робота, що вимагає високого професіоналізму.

‑ Скільки років працювали над проектом?

‑ Ще при Радянському Союзі розглядалося 200 майданчиків під будівництво ГАЕС. Зійшлися на ось цій місцині. Спочатку ГАЕС називалася Лом ачинською – потім Василівською, аж поки стала Дністровською. Я став головним інженером проекту у 1988 році. До мене був Юрій Васильєв. Саме при ньому почалося велике проектування.

‑ І скільки людей працювало над проектом?

‑ Сто п’ятдесят.

Бесіду обриває чітка команда голови правління ВАТ «Укргідроенерго» Семена Поташника: «Відкрити направляючий апарат на шостій машині ГЕС-1!» І через секунду у шахті глибиною приблизно 70 метрів почав обертатися, набираючи швидкість, перший гідроагрегат Дністровської ГАЕС.

Стрілка годинника показує 11.55. Атмосфера нагадує бачений у кіно запуск космічного корабля. Періодично звучать доповіді про те, як поводить себе машина: з кришки турбіни ‑ головного інженера філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Анатолія Жука і головного конструктора турбіни ВАТ «Турбоатом» Олександра Лінніка, з хрестовини генератора – керівника монтажної організації Геннадія Ступакова і заступника головного конструктора генератора Володимира Кубанова, із системи теплового контролю – молодих інженерів філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Олександра Пижівського і Віктора Попадюка. На тимчасовому головному щиті керування узагальнював усю інформацію і постійно доповідав про оберти керівник налагоджувальної організації Юрій Бондаренко. Періодично звучав голос і Володимира Мартинчинка, який сповіщав про ситуацію і параметри на шостому агрегаті Дністровської ГЕС-1.

‑ Увага всім! Робимо 70% обертів! – звучить чергова команда С.І.Поташника.

Через мить знову лунають доповіді про параметри роботи машини. І знову: «Увага всім! Робимо 80% обертів!» Так поетапно дійшли до номінального режиму.

‑ Яка ж слухняна, яка розумна машина!‑ сяють очі у Семена Ізрайлевича.

Гідроагрегат пропрацював кілька десятків хвилин і благополучно був зупинений. І зацвіли радістю обличчя, і випромінювалось тепло від потиску рук, і злетіло під дах машинного залу могутнє «Ура!» Тут же відбувся коротенький спонтанний мітинг. Його відрив Герой України Семен Поташник:

‑ Дякую всім! Безмежно! Такої машини немає ніде. Гордімося! Це – перемога України,‑ сказав Семен Ізрайлевич і передав слово голові облдержадміністрації Володимиру Кулішу.

‑ Я щойно доповів Президентові України про вашу, про нашу перемогу. Віктор Ющенко усіх щиро вітає з відкриттям нової сторінки у гідроенергетиці, із ще одним кроком до зміцнення енергетичної безпеки держави.

‑ Робітники, інженери, керівники недосипали, недоїдали… Та що там говорити, минулий рік у нас був як на передовій. Але ми вистояли і перемогли. Усьому світу доказали, що Україна – могутня держава, яка має великий і людський, і науково-технічний потенціал, ‑ звучать слова генерального директора ТОВ «Енергопром» Сергія Лісниченка.

Слова привітань линуть і від директора філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Василя Гриня, першого заступника генерального директора ТОВ «Енергопром» В’ячеслава Павловського, головного інженера проекту Дністровської ГАЕС Ростислава Хом’яка, технічного директора та головного інженера ТОВ «Енергопром» Василя Погонського та Івана Фурмана, головного налагоджувальника, голови правління ЗАТ «АК Енпаселектро» Юрія Бондаренка, головного інженера філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Анатолія Жука, Новодністровського міського голови Ігоря Рачинського, директора ТОВ «Дністер ‑ СГЕМ» Геннадія Ступакова, генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» Віталія Чередніка, головного інженера «Південно-Західної енергосистеми» Валерія Сосновського. У кожному слові – радість і втіха. І неспроста. Перемога вартує цього. Гідроагрегат, який назвали іменем «Слава» відновив сили, окрилив надії. А вони так потрібні нині Україні!