Для  Сокирянщини, як і для  України в цілому традиційним  є виноградарство та виноробство. Справжні винороби, які бережуть таємниці виробництва вина від діда-прадіда,мешкають майже в кожному селі району. І тому не дивно, що наші вина не поступаються своїми смаковими якостями кращим  європейським марочним аналогам. Дегустацію вин,розповідь про їх виготовлення,знайомство з предметами побуту,які використовуються при виготовленні вин – все це вам запропонують подивитись під час проведення традиційного Дня  винороба у Василівцях. Домінантним чинником такої ініціативи є ентузіазм. Саме ці люди привносять оновлення у розвиток цього промислу не тільки шляхом грошових інвестицій, але й за допомогою підвищення рівня культури . Це освічені активні  громадяни із широким кругозором, які насправді несуть культуру в сільську місцевість. У культурі виноградарства присутній творчий елемент, відчайдушні виноградарі і винороби — люди пристрасні, для них процес виноробства — справжнє мистецтво. Тому про вино кажуть:"Солодке, як уста, шалене, як кохання"

   На Андріїв день Свято василівського вина традиційно  зібрало виноробів  та любителів пошукати істину та обов’язково продегустувати місцеві сорти ароматного напою. Частувальниками у сільському закладі культури виступили 10 знаних виноробів, які представили 15 різних видів улюбленого напою. А краще вино та виробника гості визначали, пробуючи цей божий дар, виставляючи за 5-бальною системою власні оцінки за смакові якості,  колір, прозорість, гармонію аромату і смаку.

   Найбільше балів – 191 набрав Анатолій Трохимович Ковбаса, знаний майстер справи.

   Дещо поступився результатом  керівник бджолярів району Юрій Іванович Госик, йому належно віддали друге місце. І 171 бал – у Миколи Максимовича Цимбалюка, тобто почесне третє місце. 

   У Василівцях та Розкопинцях власні давні сорти винограду, адже колишній колгосп постійно займався цією важливою справою. Всі схили Дністра були вкриті виноградниками. То ж василівчани гостинно запрошують на традиційне свято – День винороба. Адже ця  історична справа підтримується, розвивається.

   Історія виноробства   Дністровсько-Прутського міжріччя має глибокі корені. Як повідомляв легендарний Геродот, громадяни  використовували вино, як напій "з божественними властивостями, щоб створювати насолоду життям, сприяти добрим відносинам між людьми ”. За декілька століть до нашої ери скіфам, які мешкали, за ствердженням Геродота, на території нинішньої Бессарабії, вина не бракувало. На відміну від римлян та греків, вони вживали переважно його у чистому вигляді, в той час як представники інших народів епохи античності розводили солодкі екстрактивні південні вина чистою джерельною водою.

   З Х століття населення Дністровських земель активно залучається до Християнства. Хліб та вино стають обов’язковими атрибутами церковного причастя. Всі місцеві монастирі й церкви володіли виноградниками, а монахи виробляли вина, зберігали їх і постійно поповнювали власні запаси.

Між тим і турецька влада особливими ярликами гарантувала православному духівництву недоторканість монастирських виноградників. Виноградарство вже ніколи, навіть у  найважчі часи, не зникало з господарств .