Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Самакова (Путильський район)

Загальні відомості

Історія бібліотеки села Самакова.

 Самаківська філіал - бібліотека знаходиться на території Конятинської сільської ради.
   Наше село Самакова дуже віддалене від центру. Знаходиться за 6 км від села Конятин. Автобуси у наше село не їдуть, треба іти пішим ходом. Дуже важко добиратися до центру села, до району. В нас населення становить всього 763 чоловіки, 272 двори. Дуже розкидане село, багато хуторів, будинки розміщені далеко один від одного.
  В нашому селі Самакова бібліотека знаходилась у різних приміщеннях. Була у будинку Грицюка Дмитра, Поляк Параски, у приміщенні, де зараз знаходиться медичний пункт, у старому приміщенні пришкільного інтернату, у Самаківській школі. Працювали бібліотекарі Шемберко Ганна , Малиш Параска Миколаївна.
  Набутий професійний досвід, організаторський хист, щедро віддавала бібліотечній справі. Всі завжди цінували порядність, широкий світогляд, чесність і працьовитість. На період декретної відпустки працювали на заміні такі працівники:
1978 р.н. - Малиш Домка Семенівна;
1979 р.н. - Малиш Параска Миколаївна;
1982 р. н. - Аннич Світлана Михайлівна.
  17.08.1983 року Марія Степанівна Генкул- Лазорко звільнилася з займаної посади.
    Історія бібліотеки нерозривно пов'язана з долею тих, хто в ній працював і працює.
     Талант - це той стан душі, коли хочеш творити добро, нести його до людей і роздавати. І не обов'язково для цього бути поетом чи художником, а просто відданим своїй справі, сільським бібліотекарем.
   З дитинства любов до книги переросла у спарву всього життя. Зі шкільних літ захоплювалася рідним словом, його багатющими барвами. Тому після закінчення школи питання про фах вирішила швидко - обрала професію бібліотекаря.
  Після школи Малиш Домка Семенівна у 1978 році пішла працювати у свою сільську бібіотеку. Згодом у 1981 році закінчила бібліотечний факультет Чернівецького культосвітнього училища.
  Людина творча, активна, вона всім відома у рідному селі - від малого до старого, ще дошкільнятами приходили до неї за книжками ті, хто сьогодні навчає дітей у школі, лікує хворих.
  Бібліотека, клуб і школа - єдиний живий організм. Разом проводимо масові заходи, оформляємо цікаві виставки, намагаємося, щоб кожний знайшов собі справу до душі, щоб запит кожного було задоволено.
 Завдяки невичерпній енергії та плідній творчій праці сільського бібліотекаря організовується багато інших масових заходів.
  Бібліотекарі - люди, які люблять книгу.
   До послуг користувачів навчальна і науково- популярна література, енциклопедії та довідники, українська художня книга та твори письменників світу, дитячі книги на різні теми та добірка періодичних видань на різні смаки.
  Тут знайдуть відповіді на свої запитання наймолодший читач і пенсіонер, студент і фахівець будь-якої професії, домогосподарка і бізнесмен, які мають право на вільний доступ до інформації знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти.

Історія Самаківської школи

   В наш час, коли відкрили середню школу, ми звертаємося до скарбниці минулого, з вдячністю згадуємо, про тих людей, які пам'ятають і знають минуле нашої школи.
   Велику допомогу у цьому надають постарші люди, які діляться своїми знаннями, спогадами про нашу школу.
    Перша школа у нашому селі Самакова була відкрита з-за Австрії (австрійських часів) у будинку Москаль Ганни Костянтинівни. І в цій школі вивчали українську та німецьку . Діти вчилися в цій школі до 1914 року поки не почалася Перша Світова війна між Австрією та царською Росією. Під час війни школа була закрита.
    В 1918 році наш край окупувала Боярська Румунія. З-за румунських часів знову школу відкрили у будинку Москаль Ганни Костянтинівни. Спочатку відкрили початкову школу, а з часом була семирічна школа.
    Учителями були Вульпій Юрій та Вульпій Катерина. Директором школи був Вульпій Юрій  і одноразово учив дітей.
     В одній кімнаті займалися учні чотирьох класів. Навчання дітей було дуже важким. Вчили румунською мовою, навіть на перерві не дозволялось говорити рідною мовою. Вчитель був дуже жорстким до тих, хто не міг вчитися і били дітей різками, лінійкою по долонях. Діти вчилися у дві зміні. Уроки починалися і закінчувалися молитвою "Отче наш".
     Вульпій Юрій та Вульпій Катерина працювали ще у румунській школі, яка була побудована в 1939 році біля будинку Грицюка Дмитра.
     Але на жаль ця школа довго не пропрацювала. Вона була спалена, під час Великої Вітчизняної війни.
      У черні 1940 року наші землі були приєднані до Радянської України.
       За часів Радянської влади в нашому селі Самакова школи відкрили по хуторах.
          Відкрили початкову школу на х. Малий Рошишний у будинку Пітощука Власія.
           В Зеленому відкрили початкову школу біля будинків Псарюка Федора та Пантелюк Катерини.
             У Буздугах школу відкрили у будинку Буздуги Миколи Миколайовича.
        Ця школа була перейменована на семирічку. До цієї школи діти ходили з усіх хуторів.
         У цій школі діти вчилися довго, поки не збудували нову школу.
          Нашу Самаківську школу почали будували осінню 1956 року. За будівництво школи відповідали головні майстри Синиця Іван Костянтинович, Малиш Дмитро Семенович, Синиця Михайло Костянтинович. Будувалася шкоа під керівництвом колгоспу "Перемога". Сам проект будування школи складав Синиця Іван Костянтинович. Працювати на будівництві школи не було спеціальної бригади майстрів. Зобов'язували колгоспників відпрацьовувати на будівництві школі. Кожна людина мала відпрацювати певну кількість трудоднів.
  Заготовленої сухої деревини на будівництво школи не було. Рубали сиру деревину і з сирої деревини зразу будували школу. Вистояти цьому дереву, щоб висохло не дали, зразу як збудували школу, вимастили. Школа будувалася протягом 3 рокі. У 1959 році будівництво школи було закінчено.
    Вперше школа відкрила свої двері і прийняла учнів в 1959 році, які навчалися у Буздугівській семирічній школі.Учні прийшли в усі класи і перший випуск було випушено у 1960-1961 навчальному році. Всього було у першому випуску цієї школи 9 учнів.
   У 2009 році Самаківській школі було 50 років. Зібрано всі матеріали, які стосуються школи, учнів, учителів. Важко зібрати матеріал про учнів, які навчалися з першого року відкриття школи.  Але за допомогою вчителя Синиці П.М. і завбібліотекою Малиш Д.С., в яких збереглися списки випускників з 1960 року по 1978 рік, складені дані про учнів. Зібрано майже всі фотографії, багато фотографував і виробляв сам Петро Михайлович. Це дуже нелегка праця
1. 1960-1961 навчальний рік - 9 учнів.
2. 1961-1962 навчальний рік - 14 учнів.
3. 1962-1963 навчальний рік - 13 учнів.
4. 1963-1964 навчальний рік - 14 учнів.
5. 1964-1965 навчальний рік - 15 учнів.
6. 1965-1966 навчальний рік - 21 учень.
7. 1966-1967 навчальний рік - 15 учнів.
8. 1967-1968 навчальний рік - 22 учні.
9. 1968-1969 навчальний рік - 18 учнів.
10. 1969-1970 навчальний рік - 19 учнів.
11.1970-1971 навчальний рік - 19 учнів.

Ресурси та інфраструктура

Населення (за останнім переписом): 586 чол.

Відстань до міста Чернівці: 128 км.

Покриття мобільним телефонним зв’язком: Київстар, Djuce.

Заклади:

 

1

Пошта

Є

2

Міліція

Є

3

Медичні заклади

Є

4

Банківські установи

Немає

5

Навчальні заклади

Є

6

Клуби, бібліотеки, заклади культури

Є

7

Культурно-мистецькі колективи

Є

8

Краєзнавчі, художні, меморіальні музеї

Немає


Традиційні народні промисли:

  1. Художня вишивка.
  2. Художнє ткацтво.
  3. Народно-вжиткові ремесла

Природні ресурси, пам’ятки:

 

1

Лісові угіддя

Є

2

Угіддя реліктових, лікарських рослин

Є

3

Водні ресурси (річки, мінеральні / лікувальні джерела)

Є

4

Гори (схили, тощо)

Є

5

Інші природні ресурси (мінерали, копалини, тощо)

Є

6

Пам’ятки природи (печери, скелі, урочища,  тощо)

Є

7

Пам’ятки історії та архітектури (замки, церкви, тощо)

Є

Фельдшерсько-акушерський пункт села Самакова

 З давніх часів, ніхто не обходився без лікарів. Так і у нас з-за часів Австрії лікаря не було. З-за Румунських часів був у нас у Путильському районі лікар Бадиян. В кожному селі повинен бути лікар. Перша прийшла Надія - дівчина молода, довго не працювала, бо були важкі часи. Потім прийшла до нас працювати Толмачова Марія Яківна.
 Медичний пункт спочатку знаходився  у будинку Рибчука Петра. Згодом Марія Яківна перенесла до себе до дому. Довгі роки пропрацювала Марія Яківна у нас на Самакові. Хто її тільки не знав! Вона ніколи не чекала, коли хтось захворіє, сама приходила до людей.
 У 1988 році перенесли медичний пункт у центр села Самакова у колгоспне приміщення. Там Марія Яківна допрацювала до пенсії. З 1990 року працювала медичним працівником 2 роки Генцар Євдокія Михайлівна. З 1992 року і по даний час на ФАПі працює Николайчук Марія Василівна. Під час декретної відпустки працювала Каб'юк Лариса.
  Фельдшерсько-акушерський пункт села Самакова в даний час знаходитьс на території Конятинської сільської ради при Яблуницькій амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Село розташоване в гірській місцевості. Віддаленість ФАПу від обласного центру 128 км, від районної лікарні 36 км. Марія Василівна обслуговує село із загальною кількістю населення 590 чоловік: дітей до 1 року - 8, дітей від 1-14 років - 154, школярів - 130, жінок - 79, чоловіків - 79. Штат ФАПу - 2 чол.
 Марія Василівна спрямовує свою роботу в основному в таких напрямках:
- на профілактику і зниження захворюваності  в т.ч. інфекційних;
- на профілактику і зниження паразитарних і професійних захворювань;
- травматизму серед населення, особливо школярів;
- зниження смертності в т.ч. дитячої, материнської;
- наданню населенню кваліфікованої  долікарняної медичної допомоги;
- проводити населенню профілактичні щеплення;
- проводити поточний санітарний нагляд за школою, торговими підприємствами, водопостачанням;
- проводити підвищення гігієнічної культури населення
   ФАП на даний час забезпечений частково твердим інвентарем, інструментарієм, шприцами одноразового використання, холодильником, сухожаровою шафою, є в наявності вага дитяча, гінекологічне крісло, шафа для невідкладної медичної допомоги та зберігання ліків, кушетка.
  Долікарська і перша медична допомога надається населенню на амбулаторному прийомі і на дому. Прийом хворих проводиться вранці і ввечері.
  Вагітні беруться на облік до трьох місяців. Лабораторне обстеження проходять в районній лікарні. Два рази на протязі вагітності проходять УЗО. При взятті на облік проходять огляд спеціалістами: лор, стоматолог, ендокринолог, терапевт, при необхідності - інших спеціалістів. Весь період вагітності знаходяться під наглядом акушерки Марії Василівни і геніколога. У всіх жінок пологи проходять тільки в районному пологовому будинку. За весь період не було дитячої та материнської смертності. З метою профілактики захворювань та правильним доглядом за дітьми на ФАПі працює школа молодої матері. На заняттях проводяться бесіди на теми: "Догляд за дитиною до одного року", "Значення грудного вигодовування", "Особливості дитячого організму", "Правильне загартовування дитячих організмів", "Рахіт і його профілактика".
  Патронаж дітей до одного року проводить Марія Василівна регулярно, Під час патронажу перевіряє стан здоров'я дитини і матері, дає поради по догляду за дитиною і правильним годуванням дитини.
  Всім дітям проводить Марія Василівна профілактичне щеплення згідно календаря. Всім дітям один раз в рік і щорічно весною або осінню до сімнадцяти років обов'язково проводиться проба Манту з метою виявлення інфікованості туберкульозною паличкою. Всі віражні діти обстежуються в районній лікарні і приймають профілактичне лікування на дому або по можливості в Садгірському тубсанаторію.
  Марія Василівна проводить роботу по профілактиці інфекційного захворювання серед населення. З року в рік у весняно-літній період в селі реєструються поодинокі випадки шлунково-кишкових захворювань. Для швидкого виявлення захворювань за допомогою санітарного активу проводяться подвірні обходи.
 Встановлено санітарний контроль за підприємствами громадського харчування.
  На ряду з профілактичною та санітарно-протиепідеміологічною роботою проводиться робота щодо диспансеризації дорослого населення, жінок і дітей. Один раз на рік з підвищенням тиску проходять медичне обстеження і беруться на диспансерний облік. Також проводиться вимірювання населенню старше 40 років внутрішнього тиску.
 Профілактична , санітарно-освітня робота планується на кожний місяць.
  Бесіди проводить Марія Василівна на ФАПі, в школі, магазинах, на дому. Тематика бесід залежить від місця їх проведення і часу:
- значення профщеплень;
- диспансеру - надійний опор;
- СНІД;
- профілактика вірусного гепатиту;
- профілактика вірусного туберкульозу.
    В нашому селі перевищує народжуваність, ніж смертність. На дільниці не зареєстровано материнської та дитячої смертності.
   На хуторі Великий Рошишний проживає багатодітна сім'я Малиш Марії Олексіївни, яка складається з 16 дітей. Найстаршій - 24 роки і найменшій - 1 рік.
    Дуже важка і нелегка праця медичного працівника. скільки турбот, недоспаних ночей провела Марія Василівна протягом своєї роботи. Але вона любить свою роботу і пройшла атестацію середнього медичного працівника і їй присвоєно вищу категорію медичної сестри і в чому її велика заслуга.
   

 

Додаткова інформація

Чим пишається громада

Будівлею Свято-Василівської церкви

Фотогалерея