Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Путильський район

Новини

03.06.2011 08:32

Ой, заграли музиченьки зранку у Путилі, Посходилися на свято гості наші милі |  День для святкування

Ведучі святкової програми файно припрошують до слова почесних гостей: голову Путильської районної державної адміністрації Василя Сафроняка, голову районної ради Дмитра Ославського, голову Чернівецької обласної державної адміністрації Михайла Папієва, заступника голови Чернівецької обласної ради Василя Маніліча, очільника делегації Верховинського району Івано-Франківської області, голову Верховинської  районної ради Василя Гондуряка.

З давніх-давен гуцули люблять рідну землю, щедро на ній трудяться, доглядають за худібкою, яка у всі часи і годувала, й одягала родину кожного ґазди. А як же без запашної соковитої паші! Тож саме в цей день лунають побажання щасливого літування, щедрого врожаю запашної травиці та незгасного полонинського вогню, що, за традицією, повинен горіти і вдень, і вночі, охороняючи овечок від злої сили та лісового хижака.

Дійство на сцені продовжується і вже настає час обрати ватага свята. Ним повинен стати справжній господар, котрого поважають у громаді за щирість, працелюбність та мужність. Розмірковують, кому можна довірити цю відповідальну місію. І ось з'являєтья усть-путильський ґазда  Микола Андрійович Штефуряк.

 

 

Так, цьому чоловікові можна довіряти, адже кілька років поспіль Микола Андрійович запалює полонинську ватру та відмінно справляється з обов'язками ватагування. Діти зустрічають почесного господаря хлібом-сіллю на знак шани і поваги. Зодягають ватага у гуцульський сардак, старовинний капелюх, подають до рук різьбленого топірця. Пан Микола щиро дякує за довірену йому справу, вітає гостей із 48-м полонинським святом та бажає міцного здоров’я від гір високих і цілющих трав, гарного настрою та припрошує набуватися у путильчан на гостині. А

     далі - запалює традиційну ватру і першим бере із неї живого вогню, аби донести до кожної віддаленої полонини.

Тут довкола палаючого полум'я починають кружляти хлопці і дівчата, міцно тримаючись за руки. Ох і пече від тієї ватерки! А втікати нікуди, бо такий у гуцулів звичай. Тож доводиться не тільки танцювати, але й добре побігати.

Доки юнацтво кружляє у веселому і спекотливому хороводі, ватагові підводять пишного коня, на якому виблискують гуцульські стрічки та квіти. І ось ватаг, а за ним і вершники, мчать галопом навкруг поля. Глядачі затамовують подих від такого дійства, зустрічають вершників гучними оплесками. А коней вже наздоганяють машини, оформлення яких представляє агропромислові підприємства Путильщини. Там - овечки, там - цистерна з молоком, вишивка, різьблені вироби, місцеві види звірів і все, чим багатий наш мальовничий край.

Позаду звучать весільні музики - то виряджають молодят. Є тут на що подивитись, адже весілля - гуцульське. Молода зодягнена у пишну сорочку, опинку, кожушок, постолята, а голову квітчає рясний віночок. Молодий теж у сардаку, капелюсі та все любується красунею-нареченою. Супроводжують молодят і дружби з дружками, і батьки весільні, і гості. Де ще таке можна побачити, як не у нас!

Та і сцена не пустує. Тут танцюють, співають, жартують, запрошують скуштувати гуцульських наїдків - кулеші, бринзи та гуслянки. І так то все смакує, що й не відірвешся. А ватаг вже й із коника зійшов, і гостей гарненько частує. Не забуває й чарчину налити по вінця, бо так годиться у велике свято. Усе супроводжують гучні музики. Своє вміння майстерно грати на різноманітних старовинних інструментах демонструють колективи народних інструментів «Полонина», «Карпатська тайстра», колективи районного відділу культури, музичної школи, щодуху «тропотить» на дерев'яній сцені Розтоківська «Згарда», виступають гості з сусідніх районів та солісти Чернівецької обласної філармонії. А з трибун щоразу вибухають такі оплески, що аж луна котиться селищем.

Ось такі набутки запам'ятаються всім надовго. Але й це ще далеко не все. Щирими українськими піснями вітав гостей свята заслужений артист України, наш земляк із села Розтоки Василь Данилюк. Він подарував розмаїтий вінок незабутніх мелодій, часточка котрих залишилася у кожному небайдужому серці.

А між тим доносилися апетитні запахи шашлику та всякої-всячини -
смакоти. Тож гості не зволікали і щедро пригощалися тим, чого душа бажала.
Купували вишивки, сувеніри і тепер із нетерпінням чекатимуть наступного
року, аби відволіктися від щоденних справ та приїхати в Путилу на
«Полонинську ватру», де їх щиро зустрінуть файні люди.
  • Автор:Марина Юрченко кореспондент районної газети "Карпати"
  • Джерело: власне