Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Новини

23.03.2015 12:32

ДАВИДІВСЬКА ГРОМАДА ВІДПРАВИЛА ГУМАНІТАРНИЙ ВАНТАЖ У ЗОНУ АТО  |  Патріотична робота

Після повернення голови села Давидівки Станіслава Войцицького ми зустрілись з ним у редакційній вітальні, щоб дізнатися про враження від перебування у зоні АТО та спілкування з воїнами-буковинцями. Але спочатку - про діяльність сільської громади щодо допомоги армії.
Станіслав Войцицький:
-  Перший вагомий внесок здійснили у Різдвяні свята: зібрані в коляду 5 тисяч гривень передали на спецрахунок для підтримки наших бійців. Пізніше, під час хрещенських купань на Сіреті, вдалося зібрати ще 400 гривень. Потім збирали продукти харчування - загалом близько 3 тонн, купували бушлати... А недавно вирішили відправити цілий бус вантажу на Луганщину де на блокпостах перебувають земляки Буковинці. Сельчани підтримали таку ідею - і протягом нетривалого часу зібрали 1,5 тонни продуктів харчування. Це - переважно домашні закрутки: тушковане м'ясо, сало, консервовані овочі і т п. Місцева школа (директор Кирстюк О. Д.) передала маскувальну сітку, виготовлену дітьми, бушлати для солдатів, каримати. Все це завантажили для відправки, закупили солярку. А довезти власним транспортом цей вантаж погодився волонтер з Чудею Вадим Грозаву який воював у зоні АТО.
Кор:   -   Наскільки   відомо,   цей   вантаж   ви супроводжували особисто. Чи не так?
Станіслав Войцицький:

- Так, я вирішив навідати земляків, серед яких і житель Давидівки Віталій Дроздик. Тож, кінцевою точкою нашої подорожі було село Штормове на Луганщині. Хочу зауважити, що впродовж поїздки спостерігав, як змінюється картина за вікном: поля, переліски, села, ліса... Висновок зробив недвозначний: наш Буковинський край - найкращий, справжня перлина України. А ще я пізнав ближче нашого водія - волонтера, Вадима Миколайовича, який після поранення в зоні АТО вже сім раз побував на Донеччині з волонтерським вантажем. До знайомства з Вадимом я не знав, що такі люди, як він, можуть існувати в реальному житті: герой, патріот, справжній син України. Період, відведений для реабілітації після лікування, він присвятив бойовим побратимам.
Ми разом подолали 1400 кілометрів - шлях чималий. І, нарешті, досягли пункту призначення. Скажу відверто - не сподівався побачити наших захисників з таким високим бойовим духом. Хоч вони вже давно втомилися і чекають ротації. Вони не тільки не скаржаться, а ще й нас заспокоюють. А перемир'я, як такого, дійсно немає: увесь час лунає кононада, чутно стрілянину зі сторони окупованої території. Щодо місцевого населення, то воно дещо дезінформоване, ніяк до кінця не хочуть визнати, що коїться насправді. Хоч "прозріло" дуже багато людей...
Хлопці дуже зраділи "гуманітарці". Особливо втішили, коли побачили відра з бринзою: тут же зварили велику мамалиґу згадали про дім, про мирне життя.
Додому ми повертались не порожняком, а захопили з собою двох земляків, яким випала відпустка.
Кор.: - Тож поїздка додала вам оптимізму?
Станіслав Войцицький:
- Звичайно! Я побачив справжніх бійців, одягнених у форму, впевнених у перемозі, лицарів Української держави. І мені додалося наснаги, бажання щось робити більше для України.
Кор.: -Дякую Вамза розмову.

Нещодавно дізналися, що Давидівський сільський голова С. Войцицький також відправився до пункту підготовки для участі в АТО. Раніше туди відбув і голова села Костинців Сергій Возний.
Хай береже їх Господь!


  • Автор:Лариса ЛЄВІНА.
  • Джерело: "Рідний край" від 13.03.2015

Tеми