Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація
  • SiteHeart

Новини

29.12.2009 09:47

СІЛЬСЬКІ ГОЛОВИ ПОБУВАЛИ У «МАЛЕНЬКІЙ ШВЕЙЦАРІЇ» |  Діяльність органів місцевого самоврядування


Дуже хочеться до Дня місцевого самоврядування розповісти читачам «районки» про поїздку делегації сільських голів  у м.Гура Гуморулуй (Румунія), мерія якого обрала Заставнівську райраду у партнери щодо впровадження культурно-мистецького транскордонного проекту. Делегація прибула на запрошення місцевого мера Маріуса Урсачука. Районна рада разом з органами місцевого самоврядування ретельно вивчає досвід Євровідносин в усіх галузях діяльності наших прикордонних сусідів.

Гура Гуморулуй — містечко у передгір’ї Карпат розгалужене на три боки розлогими каньйонами. Це нібито своєрідна Швейцарія з різностилевою архітектурою — австрійського і новітнього періодів. У місті, обрамленому смарагдовими горами, чисте, аж дзвенить, гірське повітря, із запахом цілющої хвої. Привітні і дуже ввічливі жителі. На вулицях — затишно і спокійно.

Сьогодні Гура Гуморулуй розвивається виключно на готельно-туристичному комплексі. У місті нараховується близько 40 готелів, серед яких є навіть п’ятизіркові. Майже біля кожного приватного будинку вивіска: «Здаються кімнати». Манять сюди туристів з усієї Європи не тільки гори, гірське повітря і ліси. Тут є духовні святині, монастирі з неповторною архітектурою, своєрідними блакитними фресками ХІУ –ХУІІ століть, зокрема всесвітньо-відомий жіночий монастир Воронець. У цьому містечку є пам’ятник нашій буковинській орлиці — Ользі Кобилянській (співавтор — Віктор Ткач), До підніжжя якого Юрковецький, Хрещатицький сільські голови М.Смеречанська і М.Косоловська поклали квіти.

Оригінальний історико-етнографічний музей ХІХ століття, туристичні піші і велосипедні маршрути, гірськолижні спуски, дендропарки, багаточисельні кафе, бари, ресторани, де кожному запропонують напій «Афенуй», настояний на гірських ягодах. У цьому містечку спостерігається якась таємничість і відмежованість від метушливого світу. Це не набір епітетів, а реальні факти. Тут знаходять час для відпочинку не тільки перші особи Румунії, але й такі, як Тоні Блер, інші європейські лідери.

(Закінчення. Поч.№49 від 4 грудня 2009 року)

Дорогою, якою їхали до Гура Гуморулуй, у кожного представника Заставнівської делегації виникало чимало позитивних емоцій і здивувань. Усіх вразили надзвичайна чистота узбіч, водовідних систем, європейські дороги, освітлення населених пунктів та інше. Скрізь бачили новобудови з використанням новітніх технологій в соціальному, виробничому секторах. Жвавий ритм життя спостерігався у всіх селах, містечках.

Навколо Гура Гуморулуй — хвойні ліси. Населення — 16 тисяч чоловік. Через місто біжить річка Молдова, яка дістала назву від Молдовського князівства — прадержави сучасної Румунії. Повітря — чисте, аж дзвенить, із запахом цілющої хвої. Люди — щирі, привітні, ввічливі. Нагадую, що заставнівчани приїхали на запрошення місцевої мерії (мер Маріус Урсачук).

У холі мерії нас зустріла жінка-черговий у поліцейській формі (у кожному містечку є муніципальна поліція), яка зателефонувала у приймальню і тамтешньому службовцю повідомила про мету нашого візиту. У залі засідань зустрілися з прімаром, з яким експромтом погодили програму нашого подальшого перебування. М.Урсачук розповів про те, що головує друге скликання. Таку довіру виборців заслужив завдяки впровадженню нових реформаторських заходів з оздоровлення соціального, господарсько-виробничого стану міста.

У 90-х роках минулого століття Гура Гуморулуй переживало економічний злам: спад виробництва, закриття місцевих підприємств, масове безробіття, виїзд за кордон. Він повернув місто до нормального життя. Відновив роботу 4-х провідних підприємств (шерстяно-бавовняна фабрика, деревообробні комбінати). Через певні інноваційні проекти повністю змінив статус міста, перетворивши його на культурну, туристичну Мекку.

У м. Гура Гуморулуй заставнівчани поклонилися перед пам’ятником прославленої Буковинської горлиці, нашої землячки О.Кобилянської. Відвідали історико-етнографічний музей. Експозиції надзвичайно точно, реально передають дух ХІХ-ХХ століть. Тут викладений сільськогосподарський реманент, побутові речі. Побачили й унікальні зали:  «Селянська хата», «Кузня», «Пасіка», «Різдвяна вечеря», «Маланка», «Паска», манекени в національному одязі, які логічно вписані у кожному епізоді, переносять нас у далеку і таку знайому, особливо для старшого покоління, епоху, із певними традиціями, звичаями, надбаннями. Ми — діти одного Карпатського регіону, найближчі сусіди, але прикро наголошувати на тому, що ще не в єврородині. Запам’яталися слова екскурсовода, яка розповіла про ірландського етнографа, який після того, як відвідав їхній музей, сказав, що Румунія — багата нація із глибоким корінням. Вона зберегла неоціненні народні скарби, яких уже нема в Ірландії. Подумалося, що музейна справа у наших селах, районному центрі втратила виховну роль, тобто занепала і стала нецікавою. Хто ми тоді, коли відвертаємося від національних святинь?

Відвідали жіночий монастир Воронеця. Захоплювалися витворами зодчих, художників пізнього Середньовіччя. Окремі елементи місцевої архітектури притаманні лише румунським митцям. Наші сусіди вміють їх реставрувати, шанувати і гордитися цими духовними святинями.

Зосередили увагу на спортивних спорудах, які є гордістю цього містечка. Зокрема, лижна гірка, довжиною 700 метрів, із освітленням, фунікульором, снігометальними машинами, яку планували відкрити цими днями. Поряд — 4 дендропарки. За олімпійськими стандартами добудовують водний басейн, три літні спортивні майданчики для великого тенісу, гандболу, баскетболу. Усе це планують відкрити у квітні 2010 року.

Побували на підприємстві із збору, переробки, утилізації твердих відходів. На території усіх вразила абсолютна чистота. Підприємство обслуговує місто, 10 сільських населених пунктів (близько 40 тисяч населення). За 10 євро (місячна плата) у визначені дні з двору забирають пластик, картон, папір, скло та інші відходи. Це усе пресують  у тюки і транспортують на переробні заводи. У майбутньому є плани щодо модернізації, розширення вищезгаданого підприємства... Таким чином завершився один із днів, який відвели на знайомство з народного-господарських комплексом Румунії — наших шанованих, дорогих сусідів, з якими склалися тісні зв’язки і дієва співпраця.

 

Tеми