| З найдавніших часів |
Перша писемна згадка про село датується 1437 роком. Але люди проживали тут ще в період раннього палеоліту (300 - 100 тис. років тому),що підтверджується археологічними матеріалами : на території села знайдено кам'яні рубила,сокири,наконечники стріл,скребки. Є також знахідки старожитностей трипільської культури: фрагменти кераміки, жіночі глиняні статуетки.
В УІ-УІІ століттях на території села жили слов'яни - тиверці. Впродовж Х - ХІ століть поселення входило до складу Київської Русі (Теребовлянського, Галицького, Галицько-Волинського князівств). Старожили кажуть, що назва села походить від слів "Луки" - пасовища та "чани" - що в перекладі з турецької означає горби.
З 1918 по 1940 рік село входило до складу королівської Румунії, а з 1940 - України.
Жителі села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, під час якої загинуло 89 лукачанців. В пам'ять про них в селі споруджено пам'ятник загиблим воїнам-односельчанам.
У березні 1946 року в Лукачанах було створено колгосп імені Шевченка, першим головою якого був Присяжнюк Василь Тимофійович.
Сільської ради в селі спочатку не було. Воно підпорядковувалось Нелиповецькій сільській раді. Сільська рада в Лукачанах створена 14 жовтня 1990 року.
В селі функціонують загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, де навчається 57 учнів, є дитяча дошкільна установа, стадіон, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, Будинок культури та дві бібліотеки.
У 2004 році село газифіковане. На відкритті газопроводу в Лукачанах був присутній славетний земляк - поет Михайло Миколайович Ткач.
|
|
