Роздратований скаргами найманих працівників на поганий обід, фермер спересердя вимовив:

– Настане час, коли будете робити за кружку кисляку і шмат хліба!

Господиня закладу громадського харчування встановила норматив відходів при чищенні на кухні картоплі. Якщо при зважуванні їх виявиться більше, то вартість втраченої картоплі вираховує з платні кухарів.

Власник магазину дізнався, що продавець відпускає крам за вищою, ніж він визначив ціною, а різницю кладе до своєї кишені. Такий учинок підприємець назвав аморальним, бо хтось робить гроші на його капіталі та ще й репутацію закладу псує.

...Подібних сюжетів сьогодення дає безліч. Спільними в них є те, що у всіх випадках наймані працівники офіційно не прийняті на роботу. Та й ряд роботодавців займаються підприємництвом нелегально. Хіба це морально?

Безправні і безпомічні люди трудяться на господарів, позбавлені прав на гарантії та захист, які надає чинне трудове законодавство. Але це, як не дивно, за нинішніх соціально-економічних умов вигідно обом сторонам.

Нещодавно на нараді у райдержадміністрації керівник органу виконавчої влади Хотинщини В. В. Гончар загострив увагу на необхідності докорінного покращення роботи з легалізації зарплати. Адже з понад тридцяти тисяч осіб працездатного населення району чи не половина не має офіційних заробітків. Хоча більшість з них отримують доходи нелегально або від підприємництва, або найманої праці. Відтак люди свідомо позбавляють себе ряду прав. Зокрема одержувати у майбутньому пенсію, бо вони не сплачують внески до Пенсійного фонду України.

Вади та принади

Нелегальна зарплата – то органічна складова тіньової економіки.

Нинішні очільники держави ще декілька років тому запевняли, що в Україні достатньо грошей, які знаходяться чи не під ногами. Проблема лише у тому, як їх узяти? І що можливо підвищити зарплати і пенсії у 4-6 разів. Мова йшла про детінізацію економіки.

Однак рішучого поступу здійснити не вдалося. За оцінкою експертів, 50-60 відсотків економіки країни функціонує в тіні.

Нелегальна економічна діяльність – не новина на теренах України. Її виникнення не можна пов’язувати із здобуттям незалежності чи запровадженням приватної власності на засоби виробництва. Пригадаймо, що і за радянської влади процвітали цеховики, давали і брали могоричі й хабарі, отримували доходи від надання послуг та виконання робіт. Інша справа, що масштаби тіньової економіки не були такими колосальними.

Від цього страждає країна: не надходять у необхідних обсягах податки та збори – бракує коштів на виконання зобов’язань держави.

Потерпають і люди: у бюджетників украй низька зарплата, нелегальні робітники позбавлені права на соціальний захист.

Проте тіньова економіка не була б такою життєздатною, якби не мала чимало принад. Здебільшого з неї походять статки мільйонерів і мільярдерів, політичної еліти. З цього чи не бездонного як на наш час корита черпають кошти на потреби партій та передвиборну роботу.

Тіньова економіка приваблива, коли украй квола легальна.

Дотепер ніхто не проаналізував і не оприлюднив дані про скорочення за останні десятиліття робочих місць на Хотинщині. Але припинення діяльності практично усіх підприємств краю говорить саме за себе. Сумною є доля сироробного, цукрового, консервного, хлібозаводів, ремонтно-транспортного підприємства, райагробуду, райагрохіму та інших суб’єктів господарювання, на яких у сумарному обчисленні працювали тисячі людей.

А колективні сільгосппідприємства? Скільки тисяч селян, хоча і сезонно, були у них зайняті?

Економічні реформи, зокрема недолуга політика в галузі приватизації, дали поштовх небаченому розвитку тіньової економіки.

Процес становлення приватної власності як основи капіталістичного способу виробництва теж зробив далеко не світлу справу. А шаблонне запозичення неоліберальних моделей ринкової економіки з їх концепцією саморегуляції принесло найбільше шкоди. Адже чи не нанівець був зведений контрольний механізм держави.

Зазначені біди трапилися і відбуваються тому, що не дотримується основний закон функціонування будь-якої країни – закон забезпечення збалансованості ліберальних і соціальних чинників в управлінні суспільними процесами.

За дефіциту робочих місць люди шукають будь-якої можливості заробити на прожиття. І коли немає нічого кращого, наймаються до будь-кого, хто має потребу в їхній праці і платить хоча б щось.

А щоб достукатись до свідомості громадян, аби вони вимагали від роботодавців легалізації своєї праці, потрібна альтернатива в забезпеченні роботою. Бо коли вимагатимеш офіційної зарплати, то тобі покажуть на двері чи ворота. І куди підеш? Та й роботодавцям не вигідно працювати за законом, адже треба платити податки і збори. Нерідко цього й не роблять, переконавшись, що суворість українських законів компенсується необов’язковістю їх виконання.

А тим часом чимало людей пристосувалися до нелегальної економіки: і собі щось в тіні заробляють, і на хабарі начальству та чиновникам мають.

Красномовний факт про маштаби цієї економіки навела ще декілька літ тому колишній народний депутат України Людмила Супрун: населення на оплату робіт, товарів, послуг використовує майже учетверо більше грошей, ніж офіційно отримує доходів.

І разом з тим, Україна за рівнем зарплати серед держав Європи випереджає лише Молдову та Албанію. Не тепер помічено, що дуже легко управляти людиною, яка має низькі доходи. Бо, як підкреслив один з очільників держави, бідний не може біти вільним.

Тому й таке масове стихійне підприємництво – форма порятунку для багатьох...

Ситуація особливо загострилася в останній час. Нині, в умовах кризи, 70 відсотків населення скоротили витрати, а 30 відсотків родин економлять на харчах. А заощаджувати на їжі – то головна ознака злиденності.

Порядок у будь-якій справі, і детінізація економіки не виняток, можна забезпечити або через страх, або через свідомість людей. Найбільш ефективним здається поєднання обох чинників. У тому числі і для легалізації зарплат.

Силою закону і переконання

Як вирішити проблему? Про шляхи її розв’язання говорять керівники районних установ, до функціональних обов’язків яких безпосередньо чи опосередковано входить проведення такої праці.

Л. В. Швець, начальник управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі:

– Держава – це система організації і контролю у різних сферах суспільного життя. Щодо зарплати у конвертах, то для наведення порядку треба застосовувати силу закону. Адже згідно законодавства про працю будь-яка робота має бути відповідним чином оплачена. При цьому слід зберігати усі права громадянина на соціальний захист.

З 1 січня 2004 року нарахування пенсій здійснюється відповідно не до трудового, а страхового стажу в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

При тіньових розрахунках з найманими працівниками вони отримують разову тимчасову вигоду. Але при цьому втрачають період роботи, який не буде зараховано до страхового стажу.

Хоча  до повноважень управління не входить праця з легалізації тіньової зарплати, однак проблема нас турбує, бо від її вирішення залежить наповнення бюджету пенсійного фонду.

Для ефективної боротьби з цим явищем потрібно створити цивілізований ринок робочої сили. Щоб будь-який роботодавець був зацікавлений у її збереженні.

Водночас людина, яка офіційно не працює, має право брати участь у системі загальнообов’язкового державного страхування. Регулярно сплачуючи внески, вона здобуває страховий стаж. Отже, і право на призначення пенсії за віком.

В. М. Гінгуляк, прокурор району:

– Упродовж минулого та з початку нинішнього року нами порушено, розслідувано та скеровано до суду 9 кримінальних справ щодо недотримання законодавства про працю. До бюджетів та фондів відшкодовано понад 40 тисяч гривень.

Кожен із зазначених злочинів має аналогічну природу: роботодавці приймають на роботу людей, не видаючи про це наказів та не вносячи записів до трудових книжок. Відтак у подальшому працівник втрачає стаж роботи, який не буде зарахований при оформленні пенсії. Не проводиться відрахування коштів до фондів пенсійного, соціального страхування.

Переконаний, що працівникам, які погоджуються на нелегальну зайнятість, слід замислитися над своїм матеріальним забезпеченням на старості літ.

Окрім цього, нелегальні працівники, як правило, зайняті понад законодавчо визначену норму робочого часу. У разі хвороби чи отримання травми на виробництві позбавлені права на отримання відповідних виплат.

Один із шляхів вирішення проблеми – зменшення на державному рівні чинних розмірів відрахувань до соціальних фондів . Бо нинішнє навантаження на систему оплати праці спонукає роботодавців до залучення найманих працівників без дотримання вимог законодавства.

Як на мене, здолати проблему можливо через збільшення розмірів штрафних санкцій за подібні порушення. Тоді б роботодавець грунтовніше аналізував, що йому вигідно: працювати офіційно чи перебувати під тиском постійного страху перед невідворотністю покарання за вчинене правопорушення.

А ще необхідно активізувати роботу керівників органів місцевого самоврядування з виявлення нелегальних заробітчан. Щоб сповіщали про такі факти на умовах анонімності у прокуратуру району та райвідділ внутрішніх справ.

М. М. Бойко, начальник РВ УМВС України в Чернівецькій області:

– Далеко не кожен роботодавець та найманий працівник досконало знає трудове законодавство. Тому посилене його роз’яснення є важливим резервом у легалізації заробітків. Така вже психологія значної частини людей, що вони живуть одним днем, не думаючи про майбутнє. Потрібно акцентувати увагу на важливості забезпечення матеріальних умов життя у подальшому.

 У деяких країнах органи влади стимулюють отримання інформації про осіб, що зайняті нелегальною діяльністю. Її надають громадяни, які працюють у тій же сфері, що і порушник. То своєрідна форма конкуренції, хоча моральні її аспекти можуть викликати заперечення.

С. А. Стоцький, начальник державної податкової інспекції в Хотинському районі:

– Від тіньових заробітків більш за все потерпають місцеві бюджети, які недоотримують кошти у вигляді податку з доходів фізичних осіб, частину єдиного податку.

Легалізація зарплати – то невід’ємна частина роботи з виведення економіки з тіні. Торік і з початку нинішнього року проведено перевірку 44 фізичних осіб – суб’єктів підприємництва та 23 юридичних осіб. У всіх виявлені порушення щодо виплати зарплати та сплати податку з доходів фізичних осіб. Додатково нараховано понад 77 тисяч гривень цього податку та штрафних санкцій.

Якщо б платили добровільно і вчасно, то санкції не застосовувалися б, і сума витрат була б утричі меншою.

За результатами перевірок легалізовано роботу 86 громадян.

Упродовж 2008 року виявлено та залучено до оподаткування 126 громадян.

Для виведення підприємництва з тіні необхідне зниження розмірів обов’язкових внесків до соціальних фондів. Але якщо зробити це без розширення наявного поля оподаткування, то де брати кошти для нагальних потреб соціального захисту?

На Хотинщині чимало фермерів займаються садівництвом. До догляду за насадженнями та збирання урожаю залучають найманих працівників. Але сезонні роботи проводять без дотримання вимог трудового законодавства: офіційно людей на роботу не приймають.

Єфективність боротьби з тіньовою економікою та нелегальною зарплатою посилиться, якщо буде прийняте законодавство щодо контролю за витрачанням коштів.

Коли прокинеться свідомість?

Фахівці в галузі державного управління та правоохоронної діяльності переконані, що без створення умов для детінізації, і в першу чергу у законодавчому аспекті, без поєднання батога і медівника, цей спрут ще довго стискатиме горло суспільства, гальмуючи розвиток держави.

Допоки ж у нас торжествують ілюзії: одні стверджують, що жадобу наживі ще ніхто не поборов і зліквідувати тіньову економіку неможливо; інші чекають месії, аби подала приклад і виявила політичну волю жити за засобами. Треті ж подаються у світи у пошуках кращої долі...

А ті, хто залишився, повинні думати, як облаштувати своє життя...

Колишній перший міністр та головний футболіст України Валерій Пустовойтенко якось сказав: якщо не красти, то пенсія потрібна – вона є стимулом до ефективної праці.

... Професор Національної академії Прокуратури України Олександр Кальман стверджує, що головним плацдармом, на якому розгортаються кримінальні баталії, є економіка. Масштаби злочинності у сфері економіки сягнули такого рівня, що вона стала визначати характер і напрям реформ не тільки у сфері економіки, а й у системі державного будівництва та правоохоронної діяльності.