Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Герцаївський район

Новини району ( Повідомлення Герцаївського бюро правової допомоги )

23.12.2020 12:43

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення щодо покарання за незаконну вирубку й продаж ялинок?
Із наближенням новорічно-різдвяних свят не зайве нагадати про збереження лісових красунь – ялинок. Адже щороку в цей час зростає їх самовільна незаконна вирубка. Особу, яка самовільно зрубає ялинку, можуть притягнути до адміністративної відповідальності. Так, незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, – передбачають штраф: на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1 020 гривень) і на посадових осіб – від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 2 550 до 5 100 гривень), відповідно до статті 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Також передбачена кримінальна відповідальність за самовільну порубку хвойних дерев, це стаття 246 Кримінального кодексу України. Для притягнення порушника до кримінальної відповідальності визначальним буде розмір завданої шкоди. Так, незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, – карається штрафом від тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 до 25500 гривень) або арештом до шести місяців, або обмеженням волі до трьох років, або позбавленням волі на той самий термін. Досить часто продаж новорічних ялинок здійснюється з порушенням правил торгівлі та порядку провадження господарської діяльності. За Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме згідно частини 1 статті 159: торгівля в містах із рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях карається штрафом від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 гривні) із конфіскацією предметів торгівлі або без такої, на посадових осіб – від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 119 гривень). Торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої (від 17 до 119 гривень). За провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов’язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), передбачено накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 до 34 000 гривень) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої. Варто пам’ятати, що підприємці, які здійснюють транспортування і продаж новорічних дерев, повинні мати при собі накладну з лісництва, товарно-транспортну накладну, сертифікат радіаційного обстеження дерев, дозвіл на торгівлю з мокрою печаткою, а на зрізі кожного дерева повинний бути електронний чип зі штрих-кодом лісового господарства, де його виростили. Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


02.12.2020 11:38

З нагоди відзначення 10 грудня Всеукраїнського дня безоплатної правової допомоги, приуроченого до Дня прав людини, в пам'ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини, відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» інформує жителів Герцаївського району про безоплатну правову допомогу.
Що таке безоплатна правова допомога? Це правова допомога, яка гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел, які не заборонені законом. Безоплатна правова допомога може бути первинною або вторинною. Безоплатна первинна правова допомога (далі - БППД) – полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. БППД включає такі види правових послуг: надання правової інформації; надання консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. Отримати безоплатну первинну правову допомогу можуть громадяни України та іноземні громадяни, особи без громадянства, біженці, чи особи, які потребують додаткового захисту, які перебувають під юрисдикцією України. Безоплатна вторинна правова допомога (далі - БВПД) – полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, і включає такі види правових послуг: захист від обвинувачення; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на таку допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складання документів процесуального характеру. Право на БВПД мають такі категорії осіб: особи, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів (4014 грн) для непрацездатних осіб; діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту; внутрішньо переміщені особи та громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб; особи, до яких застосовано адміністративне затримання чи адміністративний арешт; особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими; особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Також існують підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема: особа не належить до жодної з категорій осіб, які можуть претендувати на надання БВПД; надання неправдивих відомостей про себе або фальшивих документів, з метою віднесення до однієї із категорій осіб, які мають право на БВПД; вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними; особі раніше надавалася БВПД з одного і того ж питання; особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням БВПД.  Отримати правову допомогу можна, особисто звернувшись до найближчого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги. Контакти центрів та бюро ви можете знайти за адресою www.legalaid.gov.ua Також працює довідково-інформаційна платформа правових консультацій «WikiLegalAid», wiki.legalaid.gov.ua «WikiLegalAid» - це довідковo-інформаційна платформа правових консультацій, яка дає можливість знайти відповіді на найактуальніші правові питання. Додатково для надання правових консультацій цілодобово функціонує  контакт-центр системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Для отримання первинної або вторинної правової допомоги, Ви можете звернутися до «Герцаївського бюро правової допомоги» за адресою: вул. Центральна 14А м. Герца або зателефонувавши за номером: (03740) 2-10-46.


23.11.2020 13:11

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення щодо нової редакції Правил дорожнього руху
Постановою від 11 листопада 2020 року № 1105 Кабінет міністрів України вніс зміни в Правила дорожнього руху (далі –ПДР). Нова редакція ПДР набула чинності з дня опублікування постанови № 1105, 17 листопада 2020року. Зокрема, нова редакція ПДР передбачає, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів дозволяється рух та зупинка велосипедистів. Щодо навчання водіїв Виключено положення, яким особі, яка навчає водінню, дозволялось не пристібатися ременями безпеки, якщо за кермом учень. Мотоцикли з боковим причепом тепер належать до категорії А замість В1. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання (раніше мова йшла лише про автомобілі) повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція ТЗ передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція ТЗ допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. Щодо обов'язків пішоходів та пасажирів Визначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи. Пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні під час пересування на ТЗ, користуватися засобами пасивної безпеки (підголовниками, ременями безпеки, де їх установка передбачена конструкцією), крім пасажирів з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки), а на мотоциклі і мопеді - в застебнутому мотошоломі. Щодо номерних, розпізнавальних знаків, написів і позначень Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені. Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


03.11.2020 12:50

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення щодо дублікату нотаріальних документів
Загубили або втратили важливий документ? – Така неприємна ситуація може трапитися з кожним. А ще гірше – якщо це був нотаріально завірений документ, наприклад, договір купівлі-продажу нерухомості або заповіт. Але не поспішайте засмучуватись, адже у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, видається дублікат документа. Дублікат нотаріальних документів – це другий екземпляр, який має таку ж юридичну силу, як і його оригінал. В дублікаті повністю відновлено текст оригіналу документа. Для отримання дубліката документа фізична особа має подати нотаріусу: - документ, що посвідчує особу (паспорт, тимчасова посвідка на постійне проживання тощо); - довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; - якщо за видачою дубліката документа звернувся представник заявника – на підтвердження представницьких повноважень він має подати нотаріально посвідчену довіреність (із чітким зазначенням, що представник має право представляти інтереси особи в органах нотаріату з питань отримання дублікатів документів). Дещо особливою є процедура видачі дублікатів документів спадкоємцям померлого. Так, дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. В цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, що підтверджують родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту). Дублікат заповіту може бути виданий зазначеним у заповіті спадкоємцям після подання ними свідоцтва про смерть заповідача. Якщо за видачою дубліката документа звернувся представник юридичної особи – він має надати нотаріусу установчі документи юридичної особи на підтвердження її правоздатності та дієздатності, а також документи на підтвердження своїх повноважень. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані також за письмовою заявою правонаступників осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а дублікат іпотечного договору – в тому числі за письмовою заявою іпотекодержателя за іпотечним договором. За загальним правилом дублікат робить той, хто видавав документ. Якщо ж нотаріус вже припинив свою діяльність – дублікат можна отримати в державному нотаріальному архіві. Після видачі дубліката оригінал документа втрачає свою юридичну силу. Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


21.10.2020 10:51

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення: «Захист прав споживачів».
Перепад напруги призвів до псування техніки, внаслідок аварії на внутрішньобудинковій мережі затопило весь стояк, без попередження відімкнули будинок від газу, холодні батареї, забилась каналізація – усі ми рано чи пізно зіштовхуємось із ситуаціями, коли наші права, як споживачів житлово-комунальних послуг, порушуються. Втім, якщо при цьому споживач справно сплачує за послуги ЖКГ – він може захищати свої порушені права доступними правовими методами. Одним із механізмів захисту прав споживачів є акт-претензія. Тож, якщо ваші права порушують, то варто в першу чергу документувати порушення і виставляти претензію за неякісно надані послуги. Який же алгоритм дій для відстоювання належної якості надання комунальних послуг: 1. Вивчення договору між споживачем та надавачем комунальних послуг. У цьому документі зазначаються параметри, критерії, алгоритми дій, терміни реагування на аварійні ситуації та сплати за послуги – усе, що регулює відносини двох сторін. 2. Повідомлення про порушення до надавача послуг ЖКГ. Якщо трапилась аварійна ситуація із порушенням ваших прав – зафіксуйте обставини, до яких призвело ненадання або неякісне надання комунальних послуг (якщо це затоплення, псування майна − фотографуйте 📸 пошкоджену техніку, меблі, стіни тощо). Далі варто письмово звернутись до надавача послуг і повідомити про порушення, а також наполягати на складенні акта-претензії. До листа можна додати докази: фото, відео, свідчення свідків. У зверненні обов’язково зазначається прізвище, ім’я та по батькові, місце фактичного проживання споживача, а також найменування ненаданої, наданої не в повному обсязі або неналежної якості послуги. 3. Перевірка якості послуг та складання акта-претензії. Виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов’язані прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання відповідних послуг, але не пізніше ніж протягом 1 доби з моменту отримання претензії споживача. За результатами перевірки складається акт-претензія у 2-х примірниках. Якщо споживач і представник надавача послуг не дійшли згоди у питаннях підтвердження порушень, то акт-претензія підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною. 4. Звернення до вищих контролюючих органів. При незадовільній відповіді або її відсутності слід звертатись 📬 до вищого керівництва або контролюючих органів. Захист прав споживачів це належить до повноважень Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (Держпродспоживслужба). Після отримання відповіді від підприємства-надавача послуг та його контролюючого органу і за умови не усунення недоліків слід звертатись до суду для оскарження дій або бездіяльності відповідних органів, які не надають послуги, передбачені договором, або надають їх не в повному обсязі (неналежної якості). 5. Звернення до суду. У випадку отримання офіційної відмови у задоволенні вимог щодо перерахунку, ви маєте право оскаржити дане рішення у судовому порядку. Основою доказової бази у справі слугуватимуть договір про надання відповідних послуг, квитанції про сплату за послуги, належним чином складений акт-претензія, фото- та відеоматеріали пошкодженого майна, покази свідків. Детально про це читайте на сайті: https://bit.ly/2IKwmyT. Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


15.10.2020 15:24

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення: «Як отримати відомості з державного земельного кадастру у формі витягу про земельну ділянку».
Найчастіше необхідність отримати витяг із Державного земельного кадастру виникає в громадян чи юридичних осіб, коли треба продати, подарувати або в інший спосіб розпорядитися земельною ділянкою. Відомості про земельну ділянку наразі є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, та надаються, зокрема у формі витягів з Державного земельного кадастру. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон) Державний земельний кадастр – це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи. Витяг з Державного земельного кадастру – це документ, що містить інформацію про земельну ділянку та підтверджує внесення даних земельної ділянки до Державного земельного кадастру. Цей документ є важливим для вчинення правочинів із земельною ділянкою (договір купівлі-продaжу, дарувaння, міни, орeнди, спaдкування тощо) і є необхідним при реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та під час присвоєння кадастрового номера. Отримати витяг з Державного земельного кадастру можна у письмовій або електронній формі. Для цього слід звернутися до державного кадастрового реєстратора, адміністратора центру надання адміністративних послуг або уповноваженої посадової особи виконавчого органу місцевого самоврядування та подати такі документи: 1) заяву (у паперовій або електронній формі) за формою згідно з додатком 42 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі – Порядок); 2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього (крім випадків, визначених пунктом 165 Порядку); 3) документ, що підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою). Крім того, заявник має можливість замовити витяг з Державного земельного кадастру в електронній формі на вебсторінці Публічної кадастрової карти України за посиланням: https://map.land.gov.ua/. Для цього заявнику необхідно пройти ідентифікацію з використанням кваліфікованого електронного підпису. За надання відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку у формі витягу справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2020 році – 105 грн. 10 копійок (частина друга статті 41 Закону). Державний кадастровий реєстратор або адміністратор центру надання адміністративних послуг чи уповноважена посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування у разі подання заяви про надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку надає витяг або мотивовану відмову в наданні такого документа у день надходження відповідної заяви. Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


01.10.2020 11:00

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення: «Які документи потрібно змінювати після зміни прізвища».
Відповідно до статті 35 Сімейного кодексу України, наречені мають право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу. Зміна прізвища тягне за собою ряд обов'язкових правових наслідків, і в першу чергу це стосується необхідності заміни документів після одруження. Таким чином, якщо відбулася зміна прізвища – протягом місяця необхідно замінити такі документи: • паспорт громадянина України; • паспорт для виїзду за кордон; • облікова картка платника податків (РНОКПП); • водійське посвідчення. Крім вищевказаного списку, є ряд документів, в які теж необхідно внести зміни при їх наявності: • дані в реєстрі виборців; • медичні картки і страховий поліс; • реєстрація та страхування автомобіля; • банківські договори, картки та рахунки; • заповіт і реєстраційні документи підприємця. Документи, які не потрібно змінювати після зміни прізвища: • трудова книжка • документи про освіту • документи, які встановлюють право на майно Заміна паспорта громадянина України У разі зміни прізвища після одруження, зміна паспорта громадянина України є обов’язковою процедурою. Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, відведений термін для обміну паспорта становить один місяць з дати укладення шлюбу. Згідно з ст. 197 Кодексу про адміністративні правопорушення, використання недійсного паспорта або проживання без нього передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для заміни паспорта після одруження необхідно звернутися в територіальний підрозділ ДМС України за зареєстрованим місцем проживання, або до відповідного центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) з наступними документами: • заява про видачу паспорта; • паспорт, що підлягає обміну; • документи, що підтверджують обставини, у зв’язку з якими паспорт підлягає обміну; • довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); • документи, що підтверджують сплату адміністративного збору; • документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): • довідку органу реєстрації встановленого зразка; • свідоцтво про шлюб; • довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб; • одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів Заміна облікової картки платника податків (РНОКПП) Ст. 70 Податкового кодексу України встановлений обов'язок фізичних осіб подавати в контролюючі органи відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки платника податків або повідомлення. Відомості про зміну даних подаються протягом місяця з дня виникнення таких змін до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - до контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для отримання довідки потрібні такі документи: • заява, що складається за формою 5ДР; • оригінал довідки РНОКПП; • паспорт громадянина України (оригінал та копія); • свідоцтво про шлюб (оригінал та копія); Заміна паспорта для виїзду за кордон Обмін паспорта для виїзду за кордон у зв’язку зі зміною інформації, внесеної в нього, здійснюється підрозділами ДМС в порядку, встановленому для його оформлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014 року. Строк заміни паспорта для виїзду за кордон після зміни прізвища становить один місяць. Документи для обміну паспорта для виїзду за кордон можуть подаватися в день подачі документів для обміну паспорта громадянина України. При цьому закордонний паспорт визнається не дійсним у разі неподання документів для обміну закордонного паспорта одночасно з наданням документів на заміну національного паспорта або неподання протягом місяця з дати зміни інформації, внесеної до паспорта громадянина України, документів для обміну закордонного паспорта. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014 року, для зміни паспорта для виїзду за кордон необхідно подати такий перелік документів: • заява про оформлення паспорта для виїзду закордон • паспорт громадянина України • паспорт для виїзду за кордон, що підлягає обміну • документ, що підтверджує сплату адміністративного збору • свідоцтво про шлюб Заміна водійського посвідчення Порядок заміни водійського посвідчення встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року. Оформлення, видача, повернення і обмін водійських прав проводиться сервісними центрами МВС у встановлені законодавством терміни. Посвідчення водія також можна замовити через е-кабінет водія Відповідно до п. 25 Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 року, обмін посвідчення водія здійснюється без складання іспитів. При отриманні нового посвідчення водія вилучається посвідчення водія, що підлягає обміну. Обмін посвідчення водія у зв'язку зі зміною особистих даних (прізвище, ім'я та по батькові) здійснюється на підставі наступних документів: • паспорт громадянина України • водійське посвідчення, що підлягає обміну • облікова картка платника податків • свідоцтво про шлюб • медична довідка за формою 083/o • документ, що підтверджує здійснення оплати за надання адміністративних послуг Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


24.09.2020 10:31

Про те, як може відбутися розподіл боргових зобов’язань між уже колишнім подружжям, розповідає начальник відділу «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Євген Кондель
Під час розлучення перед колишнім чоловіком і дружиною деколи може постати питання не лише про поділ майна, але й про борги. Саме кредитні зобов’язання, яких вони встигли набути, перебуваючи у шлюбі, часто стають каменем спотикання для них обидвох. Про те, як може відбутися розподіл боргових зобов’язань між уже колишнім подружжям, розповідає начальник відділу «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Євген Кондель. ❓ За яких умов борги за кредитним договором одного з подружжя під час розлучення підлягають поділу між уже колишнім подружжям? ✔ Є кілька фундаментальних ознак, які визначальні та обов’язково враховуються під час розгляду такого питання. Для того, щоб ми могли зрозуміти, за яких умов борги за кредитним договором одного з подружжя під час розлучення підлягають поділу між уже колишнім подружжям, нам варто розпочати ще з того моменту, коли чоловік та дружина проживали спільно сім’єю. ✔ По-перше, кредитний договір повинен бути укладений під час шлюбу. Якщо кредитний договір укладений до шлюбу, тоді це кредитне зобов’язання залишається лише за тим із подружжя, хто його уклав, навіть якщо чоловік брав кредит на придбання помешкання, де згодом він проживав із дружиною. ✔ Далі ми з’ясовуємо, чи укладено цей договір в інтересах сім’ї, а не у власних, не пов’язаних із сім’єю, інтересах одного з подружжя. Ключовим критерієм у даному випадку є інтереси сім’ї. У разі, якщо, скажімо, чоловік, уклавши відповідний договір, отримує кредит на лікування дитини, тоді у дружини виникає зобов’язання щодо повернення цих коштів разом із чоловіком. Або ж дружина уклала договір іпотеки для купівлі помешкання, котре використовується як місце проживання подружжя, і це майно при розлученні підлягатиме розподілу. Адже частиною четвертою статті 65 Сімейного кодексу України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Зазначу, що й Пленум Верховний Суд України у постанові від 27 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» висловив правову позицію, яка полягає в тому, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї. ✔ Однак, якщо грошові кошти отримані чоловіком чи дружиною для власних потреб, тоді таке боргове зобов’язання розподілу не підлягає. Скажімо, відомі факти, коли один із подружжя брав кредит на купівлю автомобіля для себе і продовжував ним користуватися після розлучення. Тоді на тому з подружжя і залишається обов’язок сплатити кошти за таким кредитом. ✔ І остання ознака: чи одержаний кредит використаний в інтересах сім’ї, а не у власних, не пов’язаних із сім’єю, інтересах одного з подружжя? Бувають випадки, коли кредит взятий дружиною для будівництва житлового будинку, але він був використаний як капіталовкладення для розвитку її власного підприємства, яке вона створила ще до заміжжя. Після розлучення їй залишилося підприємство, і, звичайно, борги за цим кредитним договором. Як бачимо, кредит, взятий на будівництво будинку, не був використаний за призначенням в інтересах сім’ї. Яким чином можна себе захистити від проблем з розподілом боргів у майбутньому? ✔ За спільною згодою подружжя може підписати шлюбний договір, у якому варто детально зазначити умови, що врегульовують майнові відносини між ними. Серед інших пунктів необхідно прописати порядок користування грошовими коштами та визначити, кому з подружжя і в якому розмірі може перейти борг по кредиту, іпотеці тощо. Окрім того, може бути також вказана деталізація виду кредитних зобов’язань. Скажімо, якщо договір кредиту був укладений з метою оплати послуг за навчання одного з подружжя, тоді зобов’язання щодо повернення грошових коштів лягає на того, хто навчався. Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


15.09.2020 11:48

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення щодо реалізації права батька на декретну відпустку.
Ще зовсім недавно почути про те, що чоловік пішов у декретну відпустку, було чимось незвичним і деякою мірою дивним. Зараз суспільство вже по іншому сприймає інформацію, що не лише мама може доглядати за малюком у перші роки його життя. Поступово стереотипи суспільства руйнуються. Адже саме батьки повинні вирішувати, хто має бути з дитиною, з урахуванням усіх сімейних обставин кожної сім’ї. Діюче законодавство України не вимагає, щоб саме жінка йшла у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У «декрет» може йти не лише мати дитини, а й інші родичі. Згідно зі ст. 179 Кодексу законів про працю України (КЗпП) і ст.18 Закону України «Про відпустки», взяти декретну відпустку з догляду за дитиною можуть: мати, батько, дідусь, бабуся, опікун чи інші родичі. До того ж таку відпустку можна використовувати як повністю, так і частково. Тобто батько та мати можуть розділити її навпіл. Для того, щоб піти у відпустку по догляду за дитиною до 3 років, батько дитини повинен надати роботодавцеві такі документи: • заяву про надання відпустки для догляду за дитиною; • копію документа, що підтверджує народження дитини (свідоцтво про її народження); • довідку з місця роботи матері дитини про те, що вона перервала відпустку для догляду за дитиною і приступила до роботи (із зазначенням дати виходу на роботу), або про те, що ця відпустка їй взагалі не надавалася. Роботодавець не має законного права відмовляти батькові, що виявив бажання піти у декретну відпустку. За ним так само мають зберегти робоче місце та час, проведений у «декреті», зараховується до трудового стажу. Якщо все ж таки роботодавець відмовляє чоловікові в оформленні декретної відпустки, то необхідно таку відмову оформити письмово та оскаржувати її в суді. Часи змінились і сьогодні кожен з батьків має право як на декретну відпустку, так і на можливість професійної самореалізації. Головне - це вміння домовлятись у родині та бажання чоловіка на певний період часу відмовитись від своєї кар’єри та взяти на себе всі обов’язки з виховання та догляду за своєю кровинкою. Пам’ятайте, що карантин — це не перешкода для отримання правової допомоги від держави. Тому, завжди будемо раді відповісти на Ваші запитання. Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до Герцаївське бюро правової допомоги, яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46, або напишіть на електронну адресу Бюро: hertsaivske@legalaid.cv.ua. Нагадуємо, що усі послуги бюро правової допомоги безоплатні для наших клієнтів, більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


11.09.2020 10:36

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення щодо порядку складання, скасування та зміни заповіту.
Відповідно до Цивільного кодексу України, кожний громадянин має право залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку) одній чи кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Найважливішою внутрішньою умовою дійсності кожного заповіту є законність змісту волі заповідача, тобто вона не повинна протирічити закону та повинна бути виражена у встановленій законом формі. Зміст заповіту складають розпорядження заповідача про призначення спадкоємця або спадкоємців, про розподіл між ними свого майна в іншому порядку, ніж це передбачено правилами про спадкування, та про виконання спадкоємцями інших дій у відповідності з волевиявленням заповідача. Таким чином, найважливішим елементом заповіту є призначення спадкоємця. За своєю юридичною природою заповіт – односторонній правочин з волевиявленням однієї особи (за винятком заповіту подружжя), внаслідок чого після її смерті у осіб, зазначених у заповіті, виникає чи зникає право на одержання спадщини. Особи, які мають право складати заповіт, повинні відповідати таким вимогам: • досягнення повноліття; • усвідомлення значення наслідків своїх дій та можливість керувати ними (дієздатність); • наявність документу, що посвідчує особу (паспорт громадянина України, а також довідка державного податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера). Таким чином, право заповідати належне їм майно володіють тільки фізичні особи (громадяни), які володіють повною цивільною дієздатністю. Це означає, що громадянин, який бажає скласти заповіт, повинен бути повнолітнім (тобто досягти 18-ти років). До винятків можна віднести наступні випадки: 1. У випадку реєстрації шлюбу фізичною особою, яка не досягла повноліття – з моменту реєстрації шлюбу така особа набуває повної цивільної дієздатності. Тут слід роз’яснити, що у випадку розірвання шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття чи у випадку визнання шлюбу недійсним (з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою даної особи) – набута цією особою повна цивільна дієздатність зберігається. 2. У випадку, коли фізична особа досягла 16-річного віку та працює за трудовим договором. 3. У випадку, коли фізична особа досягла 16-річного віку та займається підприємницькою діяльністю. 4. Якщо неповнолітня особа записана матір’ю чи батьком дитини. Таким чином, у ситуаціях пп.2-4 вказаним категоріям громадян може надаватись повна цивільна дієздатність. Крім того, необхідно розуміти, що громадяни, визнані у судовому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (у випадку якщо громадянин страждає на психічний розлад та це суттєво впливає на його здатність розуміти значення своїх дій, контролювати свої дії, а також особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами тощо, які ставлять себе та членів своєї сім’ї у скрутне матеріальне становище) не можуть складати заповіт. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Особа не може надати право комусь за дорученням підписати заповіт. Якщо громадянин за станом здоров’я не має змоги з’явитися до нотаріальної контори, він має право запросити нотаріуса додому. Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності заповіт має право підписати інша особа. Вона підписує заповіт у присутності нотаріуса або іншої службової особи, яка має право посвідчувати цей документ. При цьому слід зазначити причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його складено. Загальними вимогами до форми заповіту є: – складений письмово, із зазначенням місця та часу його складання; – особисто підписаний заповідачем або особами, передбаченими ст. 207 ЦК; – посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, зазначеними у статтях 1251-1252 ЦКУ. Порушення зазначених вимог до форми заповіту тягне за собою його нікчемність (ст. 1257 ЦКУ). Закріплюючи у вигляді загального правила посвідчення заповіту у нотаріуса, законодавець у той же час широко визначає коло випадків, коли заповіти, засвідчені уповноваженими на це посадовими, службовими особами, прирівнюються до нотаріальних (статті 1251, 1252 ЦКУ). До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються: – заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів; – заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що “ходить під прапором України, посвідчений капітаном цього судна; – заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, посвідчений начальником цієї експедиції; – заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім’ї військовослужбовця посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу; – заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, посвідчений начальником місця позбавлення волі; – заповіт особи, яка тримається під вартою, посвідчений начальником слідчого ізолятору. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або внести до нього зміни. Пізніше складений заповіт скасовує раніше складений повністю або у частці, у якій вона суперечить заповіту, складеному пізніше (ст. 1254 ЦК). При цьому необов’язково, щоб у пізніше складеному заповіті була вказівка на те, що попередній заповіт скасовується. Однак, якщо пізніше складений заповіт суд визнає недійсним, попередній зберігає свою чинність. Заповіт може бути скасований шляхом подання відповідної заяви нотаріусу або тому органу (посадовій особі), на який покладено здійснення нотаріальних дій. Таким чином, анулювання раніше складеного заповіту може і не супроводжуватися складанням нового заповіту або внесенням змін у раніше складений заповіт. Щодо нотаріального процесу, який виникає при скасуванні чи зміні заповіту, то потрібно зазначити наступне: нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів. Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом з заявою (коли заповіт скасовується заявою) додається до примірника, що зберігається у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), у державному нотаріальному архіві. Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту має бути нотаріально засвідчена. Нотаріус, якому в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Зазначене стосується і нотаріуса, який одержав на зберігання для передавання заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у статті 40 Закону «Про нотаріат». Заповіт подружжя може бути скасований кожним з подружжя лише за життя обох з подружжя. Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46, або напишіть на електронну адресу Бюро: hertsaivske@legalaid.cv.ua. Нагадуємо, що усі послуги бюро правової допомоги безоплатні для наших клієнтів, більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


25.08.2020 15:06

«Конституційні права та свободи людини і громадянина»
В Україні, як і в більшості країн світу, поряд з іншими галузями права (цивільним, кримінальним, міжнародним, фінансовим, сімейним та ін.), існує конституційне право. Свою назву воно отримало від особливого юридичного документа – конституції, що в багатьох країнах називається ще «Основний закон». Однак конституційне право не зводиться лише до конституції, воно охоплює багато інших правових актів – законів, постанов парламенту й уряду, указів Президента, рішень Конституційного Суду тощо. Разом вони утворюють чинне конституційне право – внутрішньо узгоджену систему юридичних норм(особливих правил, які забезпечуються державним примусом). Вони регулюють певний вид суспільних відносин. На відміну від інших галузей права, що торкаються тільки певних аспектів або деяких, хоч і принципових, питань суспільного життя, конституційне право регулює, передусім, найбільш важливі, принципові суспільні відносини – відносини, що мають особливе значення для суспільства, держави, колективу, особи. Вони поширюються на всі сфери суспільного життя – економіку, політику, ідеологію, соціальні відносини. Основні розділи Конституції визначають загальні засади функціонування української держави, основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, завдання та функції діяльності Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, засади здійснення правосуддя, територіальний устрій держави. Конституція закріплює права людини - це права, нерозривно пов'язані з самим існуванням людини: право на життя, на свободу у всіх її проявах, право на повагу людської гідності, на опір пригнобленню. Ці права невід'ємні, інакше кажучи, заборонено будь-яке посягання на ці права. Права людини можуть бути обмежені лише в тій мірі, в якій це необхідно для захисту прав іншої людини. Права людини невідчужувані. Права людини належать кожному індивіду, незалежно від належності до громадянства тієї або іншої країни, расової або національної приналежності. Кожна людина є носієм природних, породжених самою природою людини, прав. Визнання і захист прав людини - головний обов'язок держави. Прийнявши Конституцію, Українська держава визнала і узяла під свій захист невід'ємні, невідчужувані права людини. Права громадянина - це права члена державно-організованого громадянського суспільства. Під правами громадянина розуміють, перш за все, можливість брати участь в управлінні суспільними і державними справами: право на об'єднання в партії і громадські організації, право обирати і бути обраним до органів державної влади України. Право на соціальний захист також в основному належить громадянам України. Очевидно, що Українська держава в першу чергу повинна піклуватися про своїх громадян. Всі права людини і громадянина рівноцінні і взаємопов'язані і тому однаковою мірою повинні захищатися державою. Неприпустиме нехтування одними правами під приводом реалізації інших прав. Всі права людини і права громадянина повинні захищатися державою. З цією метою в Україні створені певні державні інститути. Гарантом права і свобод людини і громадянина є Президент України. Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Принципи конституційного статусу особистості мають важливе значення, оскільки встановлюють комплекс керівних ідей, що становлять політико-правовий фундамент правового положення особистості. Всі інші інститути і норми, що визначають правове положення людини і громадянина, базуються на цих принципах. Конституція закріплює наступні принципи: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека —найвища соціальна цінність (ст. 3); вільний розвиток особистості (ст. 23); не відчужуваність і непорушність прав і свобод людини (ст. 21); необмеженість правового статусу людини і громадянина їх конституційним статусом (ст. 22); недопущення звуження змісту і об'єму існуючих прав і свобод при ухваленні нових законів або внесення змін в що діють закони (ст. 22); свобода і рівноправність людей (ст. 21); рівність конституційних прав і свобод громадян і рівність громадян перед законом (ст. 24); рівність прав чоловіків і жінок (ст. 24); єдність права і обов'язків (ст. 24); неможливість позбавлення громадянства і права змінити громадянство (ст. 25); неможливість видворення громадянина України за межі України або видачі його Іншій державі (ст. 25); рівність правового статусу іноземців і осіб без громадянства з правовим статусом громадян України за виключеннями, встановленими Конституцією, законами або міжнародними договорами України (ст. 26); рівноправність подружжя в шлюбі (ст. 51); рівноправність дітей незалежно від походження (ст. 52). Конституція розмежовує поняття «права» і «свободи». Проте це в цілому рівнозначні, співпадаючі за об'ємом, поняття. Крім того, вважається, що термін «свобода» законодавець використовує у тому випадку, коли указує на максимальну свободу вибору варіанту поведінки особистості в тій або іншій сфері суспільного життя, а при вказівці на можливість користування конкретним благом застосовується термін «право» Система конституційних прав і свобод особистості охоплює всі сфери життя діяльності людей і відповідає міжнародним стандартам прав людини. З урахуванням міжнародно-правових стандартів права і свободи класифікуються на: особисті права і свободи; політичні права і свободи; економічні права; соціальні права; екологічні права; культурні права і свободи. Конституція першорядне значення відводить особистим правам і свободам. Особисті права і свободи - це права у сфері особистого життя і особистої безпеки, вони торкаються індивідуального, приватного життя людини. Конституція закріплює наступні особисті права і свободи людини: право на життя (ст. 27); право на свободу і особисту недоторканність, (ст. 29); право на недоторканність житла(ст.30); право на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної і іншої кореспонденції (ст. 31); право на невтручання в особисте життя (ст. 32); право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно покидати територію України (ст. 33), право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34); право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншим чином - по своєму вибору(ст.34); право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35), право направляти індивідуальне або колективне письмове звернення, або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до посадових І службових осіб цих органів(ст. 40). Політичні права і свободи – це такі права і свободи, які громадяни реалізують в політичній сфері суспільного життя. право на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації (ст. 36); право на участь в професійних спілках (ст. 36), право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському і місцевих референдумах, вільно обирати І бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування (ст. 38), право збиратися без зброї і проводити збори, мітинги і демонстрації (ст. 39). Економічні права - це такі права, які люди реалізують в економічній сфері суспільного життя: право володіти, користуватися і розпоряджатися приватною власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41); право користування відповідно до закону об'єктами права державної і комунальної власності (ст. 41); право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42). Соціальні права - це такі права, реалізація яких пов'язана із задоволенням найважливіших соціальних потреб людей: право на працю (ст. 43); право на страйк (ст. 44); право на відпочинок (ст. 45); право на житло (ст. 47); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім?ї (ст. 48); право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування (ст. 49). Крім того, для громадян України встановлене право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них обставинами, а також в старості і в інших випадках, передбачених законом (ст. 46). Екологічні права - це нова, раніше не закріплювана на конституційному рівні група прав людини, яка забезпечує потреби в безпечному навколишньому середовищі (ст. 50): право на безпечне для життя і здоров'я оточуюче середовище і на відшкодування заподіяного порушенням цього права шкоди; право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів І предметів побуту, а також право на її розповсюдження. Культурні права і свободи - це права і свободи людини у сфері культури: право на освіту (ст. 53); свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54); право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст, 54). Конституція також формулює юридичні гаранти прав і свобод людини і громадянина: право на захист прав І свобод людини судом (ст. 55); право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55);право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 55); право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст. 55); право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55); право на відшкодування за рахунок держави або органів місцевого самоврядування матеріального і морального збитку, заподіяного незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56); право знати свої права і обов'язки (ст. 57); заборона зворотної дії законів і інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або відміняють відповідальність особи (ст. 58); право на правову допомогу (ст. 59); право не виконувати явно злочинні розпорядження або накази(ст. 60); ніхто не може двічі притягатись до юридичної відповідальності одного вигляду за одне і те ж правопорушення (ст. 61); особа вважається невинною в здійсненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, поки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена звинувачувальним вироком суду (презумпція невинності) (ст. 62); ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність в здійсненні злочину (ст. 62); звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62); право не давати свідчення або пояснення відносно себе, членів сім'ї або близьких родичів (ст. 63); підозрюваний, звинувачений або підсудний має право на захист(ст. 63). Конституція не лише містить досить широкий і демократичний перелік прав і свобод людини і громадянина, але закріплює гарантії їх реалізації і захисту. Вказані гарантії - це відповідні умови і способи, сприяючі реалізації кожною людиною і громадянином прав, свобод і обов'язків, закріплених Конституцією України. Вони диференціюються на особисті, політичні, економічні, ідеологічні і юридичні. Особисті гарантії - це власні можливості людини і громадянина щодо захисту своїх прав, свобод, законних інтересів і обов'язків. До них відносяться: 1.право на захист передбачених законом можливостей людини і громадянина в суді, у Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в міжнародних судах або відповідних міжнародних організаціях; 2.право на відшкодування матеріальних і моральних збитків, заподіяних державними органами, органами місцевого самоврядування і їх посадовцями; 3.право знати свої права і обов'язки; 4.право на правову допомогу; 5.право не виконувати явно злочинні накази; 6.право на індивідуальну юридичну відповідальність; 7.право відповідати лише за діяння, вчинені в часі і просторі дії нормативно-правового акту; 8.право не нести відповідальності за відмову свідчити або давати пояснення щодо себе, членів сім'ї або близьких родичів, коло яких визначений законом; 9.право осудженого користуватися всіма правами людини і громадянина за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду. Під політичними гарантіями розуміють: 1)політичний плюралізм і свободу політичної діяльності, не заборонену законодавством і передбачену ст. 15 Конституції України; 2)реальне визнання народу єдиним джерелом влади і здійснення державної влади за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову відповідно до статей 5 і 6 Конституції України; 3)обмеження діяльності ультрарадикальних політичних організацій (ст. 37) і т.д. Основними економічними гарантіями є: 1.конституційні положення про рівність всіх форм власності і їх захист державою (ст. 13); 2.справедливість і неупередженість розподілу суспільного багатства (ст. 95); 3.гарантування приватної власності (ст. 41). До ідеологічних гарантій відносяться: 1)ідеологічне різноманіття суспільного життя, відсутність державної (обов'язкової) ідеології і цензури (ст. 15); 2)забезпечення вільного розвитку мов (ст. 10); 3)сприяння консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11). При недотриманні прав людини та громадянина, кожен має право на захист. Одним із способів захисту є судовий захист, тобто право людини на звернення до суду за відновленням своїх прав та інтересів. За юридичною консультацією та захистом своїх порушених прав можете звернутися до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


17.08.2020 11:44

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги консультує - як отримати податкову знижку на навчання.
Що таке податкова знижка на навчання? Податкова знижка – це сума, на яку дозволяється зменшити розмір сплаченого особою податку на доходи фізичних осіб у зв’язку з оплатою нею послуг навчання. Раніше до переліку витрат, на які поширюється податкова знижка, входила оплата послуг навчання виключно в закладах професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. З 2018 року податкову знижку можна отримати також на оплату навчання дитини в закладах дошкільної, позашкільної та загальної середньої освіти. Це  саме стосується й аспірантів. Хто має право на отримання податкової знижки на навчання? Відповідно до ст.166 п.166.3 ПКУ подати декларацію з метою отримання податкової знижки мають право громадяни, які понесли витрати на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення. Тобто, право на отримання податкової знижки мають платник податку та/або члени сім’ї першого ступеня спорідненості (батьки, чоловік, дружина, діти, у тому числі усиновлені). Якщо за навчання студента сплатили особи, які не є членами його сім’ї першого ступеня споріднення (дід, баба та інші особи), вони не мають права на податкову знижку. Які умови отримання податкової знижки на навчання? Особа, що хоче отримати виплату повинна відповідати наступним критеріям: мати громадянство України та реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП); не бути приватним підприємцем; розмір річної заробітної плати повинен бути вище суми податкової знижки (враховується заробітна плата із вирахуваннями ЄСВ, обов’язкових страхових Накопичувального фонду та до недержавного пенсійного фонду); оформити знижку необхідно до кінця податкового року, наступного за звітним. Наприклад, у 2020 році податкова знижка буде враховувати витрати понесені на навчання в 2019 році. Як отримати податкову знижку на навчання? Для того, щоб скористатися податковою знижкою на навчання, Вам потрібно: оплатити навчання та зберегти квитанцію про оплату; отримати від роботодавця довідку про доходи; до 31 грудня поточного року заповнити податкову декларацію про майновий стан та доходи за минулий рік; подати документи на отримання податкової знижки в органи Державної фіскальної служби за місцем реєстрації та отримати податкову знижку. Які документи необхідні? Щоб повернути гроші за навчання,  потрібно надати такий  пакет документів: копія паспорта; копія ідентифікаційного номеру; довідка про доходи за формою №3; копія договору із закладом освіти; копія квитанцій (чеків, платіжних доручень) про оплату навчання; оригінали документів, що підтверджують ступінь споріднення (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб); податкова декларацію про майновий стан і доходи; заява, у якій зазначено реквізити рахунку для перерахування відшкодування. Важливо! Підтвердженням отриманих освітніх послуг є угода, яку Ви укладаєте із закладом освіти. В ній має бути зазначено: хто надає послугу, хто її отримує, сума оплати та термін надання послуги. Якщо виникли питання, за юридичною консультацією можете звернутися до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


03.08.2020 11:30

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення щодо виборчого процесу, який стає доступнішим для осіб з інвалідністю та маломобільних людей завдяки інтернету.
З 1 липня 2020 року громадяни можуть онлайн звернутися до органу ведення державного реєстру виборців (https://www.drv.gov.ua/) щодо: • свого включення до реєстру; • внесення змін до своїх ідентифікаційних персональних даних у реєстрі; • зміни своєї виборчої адреси; • внесення змін до відомостей про постійну нездатність виборця пересуватися самостійно; • виправлення неправильностей у Реєстрі стосовно іншої особи; • змісту своїх персональних даних; • прізвищ, власних імен, по батькові, дати народження усіх виборців, внесених до Реєстру за своєю власною виборчою адресою Щоб подати заяву онлайн, потрібен кваліфікований електронний підпис. До заяви додайте копії документів, що підтверджують ці зміни. Якщо Ви проживаєте не за місцем реєстрації та плануєте голосувати на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року, потрібно змінити виборчу адресу до 10 вересня. Через карантинні обмеження рекомендується подати заяву онлайн. Відеоролик «Онлайн-сервіси державного реєстру виборців» можна завантажити за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1PjakZeYdH_rjiALYRF4bemnzBkvfigD1/view?usp=sharing Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


03.08.2020 11:18

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення щодо викривачів корупції.
Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення щодо викривачів корупції. Викривачі корупції – категорія осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу З 1 січня цього року викривачі корупції отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу. Розширення кола суб’єктів, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» від 17 жовтня 2019 року № 198-IX, який набрав чинності з 1 січня 2020 року. Законом внесені зміни до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, право на безоплатну вторинну правову допомогу отримали викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення – на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону. Роз’яснення щодо надання викривачам безоплатної вторинної правової допомоги надає Національне агентство з питань запобігання корупції: Право викривача на безоплатну вторинну правову допомогу. Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правової допомоги, передбаченої Законом України «Про безоплатну правову допомогу», або залучити адвоката самостійно (ч. 1 та ч. 3 ст. 53 Закону). Викривач має право на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача (п. 5 ч. 2 статті 533 Закону). Вищевказані норми Закону кореспондуються з Законом України «Про безоплатну правову допомогу», яким визначено, що викривач у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення має право на безоплатну вторинну правову допомогу (п. 14 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»). Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»): 1) захист від обвинувачення; 2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру. Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правову допомогу. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»). Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»). Враховуючи наведене, викривачу для реалізації права на безоплатну вторинну правову допомогу до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно подати відповідне звернення разом з документами, що підтверджують здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону. Такими документами можуть бути, зокрема: 1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача; 2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону; 3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача; 4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією; 5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин; 6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.


08.07.2020 15:34

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, надає роз’яснення щодо встановлення факту родинних відносин.
Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, надає роз’яснення щодо встановлення факту родинних відносин. Родинні відносини (споріднення) - кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Стосунки між подружжям не є родинними. Встановлення факту родинних відносин здійснюється судом в порядку окремого провадження. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах цивільного стану (пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України, пункт 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»). Куди звернутись? Заява фізичної особи про встановлення факту родинних відносин, подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України (стаття 316 ЦПК України). Хто може звернутись до суду? Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: • спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв’язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; • особи, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; • інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб; • прокурор у порядку статей 56, 57 ЦПК України відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» також має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин для осіб, інтереси яких він представляє за законом. Водночас справи про встановлення факту родинних відносин з метою одержання спадщини не можуть розглядатися судами, якщо заявник відповідно до ст. 1224 ЦК України усунений від права на спадкування. Разом із заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть брати участь і заінтересовані особи з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом). Перелік необхідних документів Заява про встановлення факту родинних відносин повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 ЦПК України. Згідно із ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: • який факт заявник просить встановити та з якою метою; • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; • докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. До заяви про встановлення факту родинних відносин можуть додаватися такі документи та докази: • докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); • довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; • пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46. Більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).


Tеми