Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Герцаївський район

Новини

11.09.2020 10:36

Відділ «Герцаївське бюро правової допомоги» Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення щодо порядку складання, скасування та зміни заповіту. |  Повідомлення Герцаївського бюро правової допомоги

Відповідно до Цивільного кодексу України, кожний громадянин має право залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку) одній чи кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Найважливішою внутрішньою умовою дійсності кожного заповіту є законність змісту волі заповідача, тобто вона не повинна протирічити закону та повинна бути виражена у встановленій законом формі. Зміст заповіту складають розпорядження заповідача про призначення спадкоємця або спадкоємців, про розподіл між ними свого майна в іншому порядку, ніж це передбачено правилами про спадкування, та про виконання спадкоємцями інших дій у відповідності з волевиявленням заповідача. Таким чином, найважливішим елементом заповіту є призначення спадкоємця.

За своєю юридичною природою заповіт – односторонній правочин з волевиявленням однієї особи (за винятком заповіту подружжя), внаслідок чого після її смерті у осіб, зазначених у заповіті, виникає чи зникає право на одержання спадщини.

Особи, які мають право складати заповіт, повинні відповідати таким вимогам:

• досягнення повноліття;

• усвідомлення значення наслідків своїх дій та можливість керувати ними (дієздатність);

• наявність документу, що посвідчує особу (паспорт громадянина України, а також довідка державного податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера).

Таким чином, право заповідати належне їм майно володіють тільки фізичні особи (громадяни), які володіють повною цивільною дієздатністю. Це означає, що громадянин, який бажає скласти заповіт, повинен бути повнолітнім (тобто досягти 18-ти років).

До винятків можна віднести наступні випадки:

1. У випадку реєстрації шлюбу фізичною особою, яка не досягла повноліття – з моменту реєстрації шлюбу така особа набуває повної цивільної дієздатності.

Тут слід роз’яснити, що у випадку розірвання шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття чи у випадку визнання шлюбу недійсним (з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою даної особи) – набута цією особою повна цивільна дієздатність зберігається.

2. У випадку, коли фізична особа досягла 16-річного віку та працює за трудовим договором.

3. У випадку, коли фізична особа досягла 16-річного віку та займається підприємницькою діяльністю.

4. Якщо неповнолітня особа записана матір’ю чи батьком дитини.

Таким чином, у ситуаціях пп.2-4 вказаним категоріям громадян може надаватись повна цивільна дієздатність.

Крім того, необхідно розуміти, що громадяни, визнані у судовому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (у випадку якщо громадянин страждає на психічний розлад та це суттєво впливає на його здатність розуміти значення своїх дій, контролювати свої дії, а також особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами тощо, які ставлять себе та членів своєї сім’ї у скрутне матеріальне становище) не можуть складати заповіт.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Особа не може надати право комусь за дорученням підписати заповіт.

Якщо громадянин за станом здоров’я не має змоги з’явитися до нотаріальної контори, він має право запросити нотаріуса додому.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності заповіт має право підписати інша особа. Вона підписує заповіт у присутності нотаріуса або іншої службової особи, яка має право посвідчувати цей документ. При цьому слід зазначити причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його складено.

Загальними вимогами до форми заповіту є:

– складений письмово, із зазначенням місця та часу його складання;

– особисто підписаний заповідачем або особами, передбаченими ст. 207 ЦК;

– посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, зазначеними у статтях 1251-1252 ЦКУ.

Порушення зазначених вимог до форми заповіту тягне за собою його нікчемність (ст. 1257 ЦКУ).

Закріплюючи у вигляді загального правила посвідчення заповіту у нотаріуса, законодавець у той же час широко визначає коло випадків, коли заповіти, засвідчені уповноваженими на це посадовими, службовими особами, прирівнюються до нотаріальних (статті 1251, 1252 ЦКУ).

До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються:

– заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;

– заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що “ходить під прапором України, посвідчений капітаном цього судна;

– заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, посвідчений начальником цієї експедиції;

– заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім’ї військовослужбовця посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;

– заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, посвідчений начальником місця позбавлення волі;

– заповіт особи, яка тримається під вартою, посвідчений начальником слідчого ізолятору.

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або внести до нього зміни. Пізніше складений заповіт скасовує раніше складений повністю або у частці, у якій вона суперечить заповіту, складеному пізніше (ст. 1254 ЦК). При цьому необов’язково, щоб у пізніше складеному заповіті була вказівка на те, що попередній заповіт скасовується. Однак, якщо пізніше складений заповіт суд визнає недійсним, попередній зберігає свою чинність.

Заповіт може бути скасований шляхом подання відповідної заяви нотаріусу або тому органу (посадовій особі), на який покладено здійснення нотаріальних дій. Таким чином, анулювання раніше складеного заповіту може і не супроводжуватися складанням нового заповіту або внесенням змін у раніше складений заповіт.

Щодо нотаріального процесу, який виникає при скасуванні чи зміні заповіту, то потрібно зазначити наступне: нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів. Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом з заявою (коли заповіт скасовується заявою) додається до примірника, що зберігається у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), у державному нотаріальному архіві.

Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту має бути нотаріально засвідчена.

Нотаріус, якому в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.

Зазначене стосується і нотаріуса, який одержав на зберігання для передавання заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у статті 40 Закону «Про нотаріат».

Заповіт подружжя може бути скасований кожним з подружжя лише за життя обох з подружжя.

 

Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Герцаївське бюро правової допомоги», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, 14-А, м. Герца, телефон: (03740) 2-10-46, або напишіть на електронну адресу Бюро: hertsaivske@legalaid.cv.ua.

 

Нагадуємо, що усі послуги бюро правової допомоги безоплатні для наших клієнтів, більше інформації за номером 0 800 213103(єдиний контакт-центр надання безоплатної правової допомоги).

Tеми