Територіальні громади Чернівецької області

  • вхід на портал
  • реєстрація

Тарашанська сільська рада

Новини

22.09.2010 11:05

Там, де Тиса в’ється, смереки небо підпирають, а горяни край свій прославляють  |  Різне

Розпочалось спілкування із колегами вже на Яблуницькому перевалі, де проходить межа між Івано-Франківською та Закарпатською областями. Тут зустріли і тепло привітали глибочан голова Рахівської районної ради Іван Сурмачевський та сільський голова Лазещини Іван Пранничук. Власне, це село із 4330 мешканцями є першим населеним пунктом Рахівщини, то звідси і почалось знайомство із цим гірським зачудованим карпатським краєм.
Коротка зупинка у Лазещинській сільській раді, де Іван Ількович розповів про життя горян, діяльність ради і її депутатів, відповів на зацікавлені запитання гостей, у тому числі показав і дорогу на Говерлу — найвищу гору українських Карпат. Згодом буковинців чекало знайомство з добре відомими і за межами Рахівщини селищем Ясіня. Зважаючи на щільний графік відвідин, селищний голова Дмитро Поляк запропонував найперше оглянути нещодавно відкритий краєзнавчий музей, де зібрано близько двох тисяч експонатів з історії та сучасності Ясіня. За чисельністю населення, до слова, воно близьке до Глибоки — у ньому мешкає майже 10 тисяч чоловік.
Ще якихось півгодини їзди і ось уже глибочан стрічає центр закарпатської Гуцульщини — найбільш високогірне місто в Україні — Рахів. У ньому відбулася зустріч глибоцької делегації з працівниками апарату райради та головою райдержадміністрації Дмитром Андріюком. Господарі розповіли про соціально-економічний розвиток району, його специфіку. Було зазначено, що на Рахівщині діє 21 територіальна громада з населенням 91,5 тисячі чоловік, а в самому райцентрі 17 тисяч містян. Склад райради нараховує 63 депутати. За територією район найбільший в Україні (68% його вкрито лісом), а за населенням посідає друге місце на Закарпатті. Провідною на Рахівщині є лісогосподарська та лісопереробна галузі, відроджується розвиток туристично-рекреаційного комплексу, а в аграрному секторі переважає тваринництво в селянських фермерських і підсобних господарствах, особливо вівчарство.
На теренах району розташований Карпатський біосферний заповідник — одна з найбільших і основних в Україні та Західній Європі природоохоронна наукова установа.
Звісно, не обійшлось у ході розмови і про ряд проблем району, передусім високий рівень безробіття, спричинений занепадом кількох галузей народного господарства, зокрема промисловості. У пошуках роботи рахівчани, як і буковинці, часто змушені виїжджати за межі району, в тому числі і в сусідні Чехію та Словакію.
На завершення зустрічі голови Глибоцької та Рахівської райрад Григорій Ванзуряк й Іван Сурмачевський підписали угоду про співробітництво.
Міцні потиски рук, обмін сувенірами і ось уже знову автобус вирушає в дорогу, що в’ється над берегом Тиси вздовж кордону з Румунією і прямує до селища Великий Бичків. Але перед цим за Раховом коротка зупинка, яку просто неможливо не зробити. Адже тут знаходиться географічний центр Європи із пам’ятним знаком, встановленим вченими Австрії та Угорщини ще в 1887 році. А латинський напис на тому знакові гласить: „Постійне, точне, вічне місце”.
Великий Бичків — найдавніший населений пункт Рахівщини. Перша згадка про нього датується ще ХІV століттям. Із 1947 року він набув статусу селища міського типу і нині проживає в ньому 9420 чоловік. Щодо економіки та соціальної сфери, то в селищі особливо розвинена деревообробна промисловість. Примітно, що у Великому Бучкові є три загальноосвітні та школа-інтернат, чотири дитячі дошкільні заклади, а у сфері культури діють вісім колективів художньої самодіяльності і дитяча музична школа, у якій навчається 150 учнів. На хорошому рівні розвивається фізкультура та спорт. Скажімо, футбольний клуб „Ялинка” виступає в чемпіонаті області, а поряд з ним є ще футбольні команди хлопчиків і дівчаток та команда волейболісток. Саме з Великого Бичкова родом добре відомий у недалекому минулому півзахисник київського „Динамо” Іван Яремчук.
Про це та інше повідала гостям із Глибоччини селищний голова Одарка Зеленко, вона ж відповіла на численні запитання і взяла участь у жвавій дискусії, що виникла спонтанно із ряду обопільних проблем територіальних громад.
Втомлені, але задоволені від почутого і побаченого на Рахівщині, глибочани вже в пізній пообідній час першого дня поїздки прибули у сусідній Тячівський район, а конкретніше, у селище Солотвино. Після ночівлі вранці наступного дня буковинських гостей прийняв селищний голова Юрій Ухаль. Звісно, Юрій Юрійович детально розповів про своє рідне селище, широко знане насамперед своїми соляними шахтами (на жаль, нині їх робота через фінансову скруту призупинена) та лікувальними озерами, на яких поправляють здоров’я і відпочивають тисячі людей, в тому числі і з Чернівецької області. Здавна у Солотвині у мирі і злагоді проживають румуни, угорці, українці, представники інших національностей. І зараз у селищі діти мають змогу вільно навчатись у школах з українською, румунською, угорською мовами викладання.
У кількох кілометрах від Солотвина знаходиться вельми гарне село Діброва, в якому корінним населенням є румуни. Багато і детально розповів про життя територіальної громади Діброви сільський голова Іван Негрі.
… Швидко й непомітно пролетіли два дні знайомства із прекрасним закарпатським краєм, його дуже гостинними людьми. І, прощаючись з ними, глибочани неодмінно запрошували їх в гості і казали: „До нових зустрічей на Буковині та Закарпатті!”.
  • Автор:Василь ГЕЙНІШ
  • Джерело: Редакція газети "Новий день"