Отож, всю щирість дитячого серця хлопчик віддавав голубам: годував, пестив, свистом підіймав їх у політ. Навіть тоді, коли оженився і довелось з рідної Багринівка переїхати до дружини в Станівці, птахів не полишив, а забрав із собою. Із роками тут   розвелось ціле голубине царство, що нараховувало близько 120 осіб різних порід.
— А скільки тепер їх маєте, — запитав у Аврама Васильовича.
— Значно менше, — посміхнувся у відповідь господар, —  більше половини  з них роздав сусідським хлопчикам, знайомим.
— Як це роздав? — знову не стримався від запитання.
— А дуже просто, — каже Аврам Васильович, — приходить хлопчак і просить: дядьку, дайте мені ось цю голубку. Беру та й дарую, як відмовити, а за гроші жодного птаха не продав. Не моя це справа.
Мимоволі пригадалась одна з недавніх публікацій у львівському «Експресі»,  де йшлося про те, що за пару гарних голубів можна й автівку купити. А тут, хоч і не такі особливі породи, а все ж  віддає чоловік задарма. Вже згодом дещо прояснив наш давній і добрий друг газети Іван Адамович Постевка, який мешкає поряд з А.В. Пауном:
— Якби усі люди мали подібну безкорисливість і доброту, як Аврам Васильович! Не знаю випадку, аби він комусь відмовив у допомозі.
Треба сказати, що А.В. Паун все свідоме життя, а йому 54, пропрацював буді-вельником. Щоправда, нині з роботою сутужніше, але так чи інакше без діла не сидить. Має вправні руки, власне обійстя гарно  облаштоване, де й знайшлось спеціально впорядковане місце на горищі для своїх улюбленців. Цієї весняної пори переважно тримає їх зачиненими, бо полюють на голубів місцеві шуліки. Навіть за час нашої розмови, коли один з птахів все ж  здійнявся в небо, хижак зумів схопити його так прудко, що син Аврама Васильовича не встиг цьому нічим завадити. До речі, саме Віктор переймається батьковим захоп-ленням з поміж чотирьох дітей, троє з яких дочки.
Поповнення голубиної сім’ї йде, зазвичай, через молодняк спарованих птахів, хоча й інколи шляхом обміну. Але є кілька і зарубіжних гостей, зокрема з Польщі, Румунії, навіть з Італії.
— Ці голуби прилетіли до нас, — додає Аврам Васильович, — мабуть, заблукавши на маршрутах змагань у тих країнах. Кожен з них окільцьований, з відповідним написом. Поки що залишаються у мене, а ось двоє птахів з Чехії та однієї з республік колишньої Югославії затужили за домівкою і відлетіли.
Догляд за голубами — то є ціла наука, а не лише захоплення. Треба знати що і коли дати їм поїсти і попити, вміти доглядати за молодими пташенятами. А ще, як уже наголошувалось, оберігати, бо, окрім шулік, завдають клопотів і куниці. Словом, хочеш мати живу красу біля хати – умій і дбати про неї, що й робить Аврам Васильович кожної днини.