— Ваш шлях до музичного мистецтва, то є від Бога, від батьків?
— Напевно, що від обох, бо в мене батько теж музикант, а мати гарно співає... Хоча, якщо відверто, то я не знав, що піду саме цим шляхом. Ще в музичній школі, коли мене спитали, ким ти хочеш  стати, я тут же відповів: актором. Проте з часом все ввійшло  в нинішню колію. І впевнений, що свій шлях у професійному житті обрав на сто відсотків правильно.

— Зараз ви викладаєте естрадний спів. Чому саме йому, а не скажімо, музичним інструментам віддали перевагу. Наскільки мені відомо, володієте ними на високому рівні. До того ж вас знають і як композитора.
— Я вважаю себе музикантом у широкому розумінні цього слова. Сталося так, що ще у коледжі вчителька почула мій голос і запропонувала серйозно зайнятись співом. Відповідно я це й зробив, а після закінчення університету мені в дипломі додатково записали – соліст-вокаліст. І коли на кафедрі відкрилась спеціалізація естрадного співу, то я виявився готовим взятись до цієї справи. Щодо композитора, то це, мабуть, гучно сказано, хоча автором кількох пісень я є справді. Причому, з першою з них навіть став переможцем одного з конкурсів.

— Давайте змінимо дещо тему розмови і дозволю собі запитати про наступне. Як би ви оцінили нинішній рівень естрадної і популярної пісні, зокрема її виконавців з України. Чи цей рівень можна якоюсь мірою порівняти, скажімо, з європейським. До речі, вам доводилось за кордоном знайомитись з тим, як там готують співаків і музикантів?
— Як для мене, запитання поставили складне. Чому? Там сучасний рівень, про який йдеться в Україні, здебільшого критикують. І з цим можна погодитись, бо не існує чіткої диференціації виконавців, а аудиторія майже суцільно слухає так звану попсу. І тут навіть не знаєш кого більше звинуватити: самих музикантів і співаків чи слухачів. А самий музичний продукт готується за принципом – за що платять, те і пропонуємо. Тим часом, у Європі, зокрема західній, музичні твори готуються теж деякою мірою на продаж, але разом з тим пишуться і виконуються пісні дуже високого мистецького рівня, котрий справді значно переважає український.
За кордоном доводилось бувати самому, приміром, у Польщі, Румунії, Угорщині, Молдові, Франції, Німеччині, де виступав на різних фестивалях та конкурсах. А ось знайомитись безпосередньо зі специфікою підготовки співаків і музикантів у цих країнах, на жаль, не вдалося.

— На вашу думку, людина, яка не цікавиться музикою, принаймні не слухає її, може вважати себе такою, котра живе повноцінно, є культурною?
— Знаєте, змушувати людину прилучатись до музики, аби вона після цього вважала себе культурною, якщо їй музика не до вподоби, мені, здається, не варто. Хоча людей абсолютно байдужих до музики я не зустрічав.